Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ будинку та земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2002 року їй та відповідачці належать на праві власності по частин будинку АДРЕСА_1. Просила суд провести реальний поділ зазначеного будинку та земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування їхніх частин будинку.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2008 року, позов задоволено. Проведено поділ зазначеного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2002 року ОСОБА_1 належить частина будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 є власником частини зазначеного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та вирішення питання про поділ будинку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із можливості поділу будинку згідно із запропонованим варіантом судово-будівельної експертизи від 29 грудня 2006 року.

При цьому суд виходив із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2006 року № 316 (а) про те, що за вказаною адресою розташовані житловий будинок "А", літня кухня "Б", свинарник "Е", гараж "Ж", сарай "Г", вбиральня "В" та огорожа 1-2 (а.с. 34-59).

Однак з цим висновком не можна погодитись із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані житловий будинок "А", житловий будинок "Б", вбиральня "В", сарай "Г", корівник "Д", свинарник "Е", гараж "Ж", огорожа 1-2 та колодязь 3 (а.с. 97).

При вирішення питанні про поділ будинку згідно із запропонованим варіантом судової будівельно-технічної експертизи суд зазначеним обставинам оцінки не дав та не з'ясував, чи знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 один будинок або це є два самостійні будинки; чи можливий інший варіант поділу зазначених будинків; їх вартість; чи потребують ці будинки переобладнань

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України та постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини рішення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) у мотивувальній частині рішення повинні міститись встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридична оцінка, а також оцінка всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні й відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права й у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Однак рішення суду першої інстанції не містить мотивів прийнятого судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Ураховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення процесуальних норм права та ці порушення не були усунені апеляційним судом, судові рішення у справі підлягають скасуванню відповідно до чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.