Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Добробут Полтавщини" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2008 року,

У грудні 2007 року кредитна спілка "Добробут Полтавщини" (далі - КС "Добробут Полтавщини") звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи про те, що 30 грудня 2004 року між КС "Добробут Полтавщини" та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 444 грн. на придбання мобільного телефону строком на 1 рік зі сплатою 20% від вартості придбаного товару. Оскільки відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 653 грн. 30 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 259 грн., 10% від суми заборгованості за кожен день прострочки в розмірі 20 394 грн. 30 коп. та судові витрати в розмірі 236 грн. 53 коп.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 на користь КС "Добробут Полтавщини" борг за кредитом у розмірі 222 грн. і відсотки за кожен день прострочки в розмірі 750 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позовні вимоги КС "Добробут Полтавщини", апеляційний суд виходив із того, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту частками, тому позивачем обґрунтовано нараховані відсотки за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із чч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто нараховані позивачем і стягнуті апеляційним судом із відповідача відсотки за прострочення виконання грошового зобов'язання фактично є пенею, яка застосовується як санкція за невиконання або неналежне виконання зобов'язання та передбачає презумпцію вини.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до червня 2005 року відповідач своєчасно здійснював чергові платежі по сплаті кредиту до каси позивача. У червні 2005 року відповідач не зміг здійснити черговий платіж, оскільки не виявив КС "Добробут Полтавщини" за відомою йому адресою її місцезнаходження, у зв'язку із цим він намагався дізнатись нову адресу спілки та телефонував за відомим номером телефону, проте це результату не дало. Факт зміни юридичної адреси кредитної спілки підтверджено представником позивача, однак при цьому ним не надано переконливих і достовірних доказів про вручення відповідачу повідомлення про зміну місця знаходження спілки. Після одержання відомостей про нову адресу кредитної спілки відповідачем достроково погашено суму кредиту.

Ураховуючи викладене, районний суд дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача в неналежному виконанні зобов'язання за кредитним договором, а висновок апеляційного суду про обґрунтованість нарахування позивачем відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання та необхідності їх стягнення з відповідача є помилковим.

Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2008 року скасувати, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.