Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства, виробничого підприємства експлуатації житла "Надія" про вселення,

У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Зазначала, що перебуває з відповідачем у шлюбі. Від шлюбу вони мають доньку, 1989 року народження. Вона та донька проживають у квартирі АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що відповідач з 2003 року не проживає в спірному жилому приміщенні, місце перебування відповідача їй невідоме, вона самостійно оплачує комунальні послуги, просила визнатиОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням.

ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1., Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства, виробничого підприємства експлуатації житла "Надія" (далі - ВПЕЖ "Надія") про вселення.

Зазначав, що перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 1988 року. Під час шлюбу ними була отримана двокімнатна квартира АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні спірною квартирою, просив вселити його до квартири АДРЕСА_1

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено та відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заявиОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2007 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. ВизнаноОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 Зустрічну позовну заявуОСОБА_2 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факт відсутностіОСОБА_2 у спірному жилому приміщенні понад шість місяців без поважних причин. Крім того, відмовляючи в прийнятті зустрічної позовної заяви та повертаючи її ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом після закінчення попереднього судового засідання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2. не проживає у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин. Залишаючи без розгляду зустрічну позовну заявуОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року.

У 1992 році їм була надана спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1. зазначала, що відповідач без поважних причин не проживає в спірному жилому приміщенні з 2003 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2. посилався на те, що його проживанню у квартирі перешкоджали напружені сімейні відносини та, крім того, позивачка в березні 2004 року замінила замок на вхідних дверях квартири.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України належним чином не перевірив доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову; не з'ясував, чи з поважних причин відповідач не проживає на спірній жилій площі.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Установлено, що ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом 6 квітня 2004 року. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. про визнанняОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщення, задоволено. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2005 року ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2004 року про відмову в задоволенні заявиОСОБА_2 про перегляд рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2004 року у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 18 січня 2006 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2004 року скасовано.

Згідно із чч. 2, 3 ст. 365 ЦПК України, розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами, або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

25 січня 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про вселення.

У порушення зазначених вимог закону суди не врахували, що зустрічний позов може бути поданий до або під час попереднього судового засідання та необґрунтовано визнали його зустрічну позовну заяву неподаною.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.