Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

У березні 2007 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначало, що з вини відповідача - володільця джерела підвищеної небезпеки - була завдана шкода здоров'ю ОСОБА_2. У зв'язку із цим останнього було взято на облік відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області й за період з листопада 2006 року до лютого 2007 року йому було виплачено 20 200 грн. одноразової допомоги, 2 465 грн. суми, виплаченої у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, 185 грн. пенсії та 708 грн. 73 коп. щомісячної грошової суми.

Посилаючись на те, що у зв'язку з виплатою зазначених сум відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області завдана матеріальна шкода, на її відшкодування просило стягнути з ОСОБА_1. зазначену вище суму у порядку регресу.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2007 року позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області 20 200 грн. одноразової допомоги, 2 465 грн. 54 коп. виплат за лікарняними листками у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, сплачених ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь держави 226 грн. 65 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2007 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2. отримав ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1., під час виконання ним трудових обов'язків, про що було складено акт за формою Н-1. Відповідно до висновку МСЕК від 21 листопада 2006 року ОСОБА_2. було встановлено 80% втрати професійної працездатності на строк до 21 листопада 2007 року. Згідно з постановами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області від 27 листопада 2006 року та від 21 грудня 2006 року ОСОБА_2. було виплачено одноразову допомогу та проведено щомісячні виплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів, сплачених відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області як страховиком потерпілому від нещасного випадку, оскільки положення ст. 1191 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Згідно зі ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.

Зазначений висновок ґрунтується на комплексному аналізі норм ст. ст. 512, 993, 999 ЦК України, положень Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) ( Закон України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (16/98-ВР) зі змінами) (далі - Основи) і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ).

Зазначені закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правову основу, економічні механізми й організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до ст. ст. 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Основами також передбачено право страховика припинити виплати та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням застрахованій особі з підстав, зазначених у ст. 27 цього Закону, і право неналежного страховика, яким здійснено виплати застрахованій особі, звернутися до належного страховика з вимогою про відшкодування понесених ним витрат.

Преамбулою Закону № 1105-ХІV (1105-14) передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону № 1105-ХІV визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно із чч. 4, 5 ст. 6 Закону № 1105-ХІV суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Таким чином, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов'язковим особистим страхуванням.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установивши, що ОСОБА_2. отримав ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1., під час виконання ним трудових обов'язків, про що було складено акт за формою Н-1, і що висновком МСЕК від 21 листопада 2006 року ОСОБА_2. було встановлено 80% втрати професійної працездатності на строк до 21 листопада 2007 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області, оскільки ні Основи, ні Закон № 1105-ХІV (1105-14) , ні норми глави 67 ЦК України (435-15) не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом № 1105-ХІV (1105-14) , на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Очаківському районі Миколаївської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.