Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А-2800 про відшкодування судових витрат за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2006 року її позов до військової частини А-2800 задоволено частково: визнано наказ від 3 грудня 2004 року незаконним, стягнуто грошову компенсацію за речове майно в сумі 4 705 грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2 тис. грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2007 року, зазначену постанову суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково: визнано незаконним наказ від 3 грудня 2004 року, стягнуто грошову компенсацію за речове майно в сумі 4 705 грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У зв'язку з розглядом цієї справи нею були понесені витрати, пов'язані з явкою до суду, а саме витрати на проїзд до Біляївського районного суду за маршрутом смт Хлібодарське - м. Біляївка та у зворотному напрямку, до Апеляційного суду Одеської області за маршрутом смт Хлібодраське - м. Одеса та в зворотному напрямку, до Вищого адміністративного суду України за маршрутом смт Хлібодарське - м. Одеса - м. Київ і у зворотному напрямку.

Крім того, для участі в судовому засіданні у Вищому адміністративному суді України вона зверталася за правовою допомогою до адвоката, витрати на яку склали 2 тис. грн.

Позивачка просила відшкодувати за рахунок відповідача витрати на проїзд до суду, витрати на правову допомогу й сплату судового збору та стягнути з нього добові їй і її представнику.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 грудня 2007 року позов задоволено, ухвалено стягнути з військової частини А-2800 на користь ОСОБА_1. на відшкодування витрат на проїзд до суду в розмірі 411 грн. 66 коп. і 230 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2 тис. грн., судового збору 27 грн. 50 коп., а також стягнути добові в сумі 100 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2008 року зазначене рішення суду скасовано, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить ухвалу апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що позов ОСОБА_1. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , за винятком випадку застосування правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та яким передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 17 КАС України визначено перелік категорій спорів, на вирішення яких розповсюджується компетенція адміністративних судів.

Види судових витрат, до яких віднесено витрати, що пов'язані з прибуттям до суду (ст. 91 КАС України), визначені в ст. 87 КАС України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, установлених цим Кодексом (ст. ст. 94 - 97 КАС України). Питання щодо судових витрат вирішується в постанові суду або ухвалою ( ч. 1 ст. 98 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 168 КАС України в разі невирішення судом питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи може прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу. Судові рішення щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно ч. 2 ст. 98, ч. 2 ст. 185 КАС України.

Отже, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень щодо судових витрат в адміністративному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам КАС України (2747-15) , зокрема, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 87, 90, 94, 97, 98, 160, 161, 163, 168 цього Кодексу.

За змістом зазначених положень КАС України (2747-15) вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаного процесуального закону.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1. до військової частини А-2800 про визнання дій неправомірними, наказу від 3 грудня 2004 року щодо звільнення зі служби незаконним, стягнення грошової компенсації за речове майно та відшкодування моральної шкоди.

При цьому позивачка понесла витрати, пов'язані з явкою до суду, а саме витрати на проїзд.

Витрати, що пов'язані з явкою до суду, є такими, що понесені ОСОБА_1. у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є збитками чи шкодою в розумінні ст. 22 або ст. 1166 ЦК України та не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди чи збитків у іншому провадженні.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що позов ОСОБА_1. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу баз змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин касаційна скарга підлягає відхиленню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.