Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання довіреності та договору дарування житлового будинку недійсними,

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання довіреності та договору дарування житлового будинку недійсними.

Зазначала, що їй на праві власності належав будинок АДРЕСА_1. У листопаді 2005 року нею на ім'я ОСОБА_3. була видана довіреність із правом укладення від її імені договору дарування належного їй на праві власності будинку. У березні 2006 року ОСОБА_3. від її імені уклав договір дарування зазначеного будинку.

Посилаючись на те, що зазначений договір був укладений унаслідок обману, просила визнати недійсними довіреність та договір дарування житлового будинку.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Визнано недійсною довіреність від 15 листопада 2005 року видану ОСОБА_1. на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. 28 березня 2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 квітня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції розглянуто не всі вимоги, не досліджено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, і що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, - Великодальницької сільської ради.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України (1618-15) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Згідно із ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У порушення вимог ст. ст. 309, 311 ЦПК України апеляційний суд, пославшись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, безпідставно направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухилившись тим самим від виконання процесуальних обов'язків, які покладені на нього законом при перегляді судових рішень. Крім того, у порушення зазначених вимог процесуального закону апеляційний суд помилково вважав, що судом самостійно змінені підстави позову й у зв'язку із цим не розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1. До того ж, скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції на тій підставі, що судом не було залучено до участі у справі Великодальницьку сільську раду, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи дійсно суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Великодальницької сільської ради.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.