Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності на 1/4 частку будинку у порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Харківська державна нотаріальна контора № 5 Жовтневого району м. Харкова, про визнання права власності на 1/8 частку будинку в порядку спадкування за законом, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1та ОСОБА_2про визнання права власності на 1/12 частку будинку у порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2008 року,

У травні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_3та ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частку будинку поАДРЕСА_1. Позивач зазначав, що більше 5 років проживав однією сім'єю із власником спірної частки будинку ОСОБА_4., відтак, після його смерті має право на спадкування його майна.

У липні 2004 року ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_3про визнання за нею права власності на 1/8 частку зазначеного вище будинку в порядку спадкування внаслідок смерті ОСОБА_4 з тих підстав, що спадкодавець ОСОБА_4. був двоюрідним братом її батька і вона разом із відповідачами належить до кола спадкоємців за законом п'ятої черги.

У січні 2008 року ОСОБА_3. також звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1. про визнання права власності на 1/12 частку спірного будинку, вказавши, що, як і відповідачі, належить до п'ятої черги спадкоємців внаслідок смерті двоюрідного брата їх батька ОСОБА_4

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2008 року, позов ОСОБА_1. задоволено. За ним визнано право власності на 1\4 частку будинку поАДРЕСА_1в порядку спадкування за законом внаслідок смерті ОСОБА_4 У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\8 частку та ОСОБА_3про визнання права власності на 1\12 частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити зазначені судові рішення та визнати за нею і ОСОБА_1. по 1/8 частці спірного будинку, залишивши рішення в частині відмови в позові ОСОБА_3без змін.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив із того, що він як спадкоємець ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини внаслідок смерті останнього проживав в спадковому будинку, відтак, прийняв спадщину. ОСОБА_2. та ОСОБА_3. пропустили встановлений законом строк для прийняття спадщини та не просили про визначення їм додаткового строку для подання заяви про її прийняття. При цьому суд керувався положенням ЦК України (435-15) 2003 року.

З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) ЦК України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Ст. 525 ЦК Української РСР 1963 року, так само як і ч. 2 ст. 1220 ЦК України 2003 року визначають часом відкриття спадщини день смерті спадкодавця.

Судом установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2003 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 у квітні 1968 року. Оскільки цим рішенням суду встановлено дату смерті ОСОБА_4 і саме ця дата вказана днем його смерті у свідоцтві про його смерть (т. 1, а.с. 9), то саме ця дата повинна визнаватися днем відкриття спадщини.

У зв'язку з цим висновок суду про те, що днем відкриття спадщини, внаслідок смерті ОСОБА_4 є день реєстрації його смерті в органах реєстрації актів громадянського стану в грудні 2003 року є помилковим.

Відповідно до ст.ст. 529, 530 ЦК Української РСР 1963 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3не належать до кола спадкоємців внаслідок смерті двоюрідного брата їх батьків ОСОБА_4

Не врахувавши цього та застосувавши до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню, суд ухвалив помилкове рішення, яке у зв'язку з цим та відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1. та зміну рішення в частині підстав відмови в позах ОСОБА_3та ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 525, 529, 530 ЦК Української РСР 1963 року, п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 441, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності на 1/4 частку будинку у порядку спадкування за законом, а також ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2008 року про залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності на 1/4 частку будинку у порядку спадкування за законом відмовити.

У решті рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2008 року змінити, вказавши підставою відмови у позові безпідставність заявлених позовних вимог.

Рішення оскарженню не підлягає.