Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до акціонерного східно-українського банку "Грант" про визнання неукладеним договору позики, визнання недійсним договору відступлення права вимоги за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до акціонерного східно - українського банку "Грант" про визнання неукладеним договору позики № 52 від 2 грудня 2003 року, визнання недійсним договору № 1 про відступлення права вимоги від 2 червня 2005 року, посилаючись на те, що 2 грудня 2003 року ним укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Сінді" (далі - ТОВ "Сінді) договір позики № 52 про надання безвідсоткової позики в розмірі 320 тис. грн.

7 січня 2004 року було підписано додаткову угоду до вказаного договору про заборону відступлення права вимоги й переведення боргу за цим договором. У зв'язку з невизначеністю в договорі позики виду валюти та сімейними проблемами ОСОБА_1. за грошима в касу ТОВ "Сінді" не з'являвся й грошей не одержував та на поверненні цієї суми не наполягав.

31 березня 2005 року позивач припинив трудові відносини з ТОВ "Сінді", а 16 червня отримав повідомлення про те, що товариством укладено з акціонерним східно - українським банком "Грант" договір відступлення права вимоги за зобов'язаннями за договором позики № 52 від 2 грудня 2003 року, яке ґрунтувалося на договорі № 52 від 2 грудня 2003 року та видаткових касових ордерах: № 1530 від 22 грудня 2003 року на суму 120 тис. грн., №1536 від 23 грудня 2003 року на суму 100 тис. грн., №1543 від 24 грудня 2003 року на суму 50 тис. грн., №1552 від 25 грудня 2003 року на суму 50 тис. грн.

Наполягаючи на тому, що ніякої заборгованості за вказаним договором позики в нього не було, оскільки грошей він не отримував, ОСОБА_1. просив позов задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 1 відступлення права вимоги від 2 червня 2005 року, укладений між первісним кредитором - ТОВ "Сінді" та новим кредитором - акціонерним східно-українським банком "Грант" про відступлення права вимоги повернення ОСОБА_1 заборгованості в сумі 320 тис. грн. і збитків за зобов'язаннями за договором позики № 52 від 2 грудня 2003 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2007 року, установлено, що директором ТОВ "Сінді" ОСОБА_2. додаткова угода від 7 січня 2004 року до договору позики № 52 від 2 грудня 2003 року та довідка про відсутність заборгованості в ОСОБА_1перед ТОВ "Сінді" за вказаним договором позики не підписувались. Крім того, його підпис на довідці про відсутність заборгованості скріплений печаткою, яку на момент 30 березня 2005 року було знищено. Висновком експерта від 11 листопада 2005 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1у рядку "Підпис" у видаткових ордерах ТОВ "Сінді" на ім'я ОСОБА_1№ 1530 від 22 грудня 2003 року на суму120 тис. грн., № 1536 від 23 грудня 2003 року на суму 100 тис. грн., № 1543 від 24 грудня 2003 року на суму 50 тис. грн., № 1552 від 25 грудня 2003 року на суму 50 тис. грн. виконані ОСОБА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності його позову з урахуванням установлених попереднім судовим рішенням, яке набрало законної сили, фактів, які відповідно до статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини першої статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.