Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Етра-Ір-Плюс" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Етра-Ір-Плюс" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, він працював заступником директора ТОВ "Етра-Ір-Плюс". Наказом директора ТОВ "Етра-Ір-Плюс" від 11 січня 2007 року № 63 він був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, однак при звільненні відповідач із ним не розрахувався. Просив стягнути з ТОВ "Етра-Ір-Плюс" 1 200 грн. компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи з 14 січня 2003 року до 29 грудня 2006 року, 4 050 грн. середнього заробітку за час затримки виплати зазначеної компенсації, 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 750 грн. витрат на правову допомогу. Під час розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог у частині стягнення з відповідача 1 200 грн. компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи з 14 січня 2003 року до 29 грудня 2006 року.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач був звільнений з роботи наказом директора ТОВ "Етра- Ір-Плюс" від 11 січня 2007 року № 63 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 у день звільнення не працював і на наступний день не звертався до відповідача з вимогою про виплату компенсації за невикористані дні відпустки. Суди дійшли висновку, що вимоги ОСОБА_1 суперечать ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України якщо працівник в день звільнення не працював, то всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Працівник не обмежений в часі щодо звернення із вимогою про виплату належних йому сум, він може звернутися не тільки на наступний день після звільнення, а й у будь-який інший день за його бажанням.

Суди на вказане увагу не звернули та неправильно застосували положення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, пов'язуючи право ОСОБА_1 на отримання коштів лише з фактом звернення з вимогою про розрахунок на наступний день після звільнення.

Суди повно і всебічно не з'ясували обставини справи, оскільки в матеріалах справи міститься лист державного інспектора праці від 20 квітня 2007 року № 05-13/22, з якого вбачається, що 11 січня 2007 року, в день винесення наказу про звільнення, ОСОБА_1 знаходився на роботі та відмовився підписати акт про отримання наказу про звільнення. Директора Кобаля М.Д. притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення норм трудового законодавства, у тому числі за ненарахування позивачу компенсації за невикористані дні відпустки. Цій обставині суди оцінки не дали.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть й підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.