Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2008 року,

У червні 2008 року Міністерство юстиції України в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, до місця постійного проживання - держави Ізраїль на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2008 року, позовну заяву повернуто на підставі п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України ставить питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1, в інтересах якого Міністерством юстиції України подана заява, суддя районного суду, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства України. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей" (3303-15) передбачено, що функції Центрального органу виконує Міністерство юстиції України.

Відповідно до п. 10 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 (952-2006-п) , у разі надходження від заявника або від центрального органу заяви про сприяння поверненню дитини з України до іноземної держави Міністерство юстиції України звертається через свій територіальний орган на підставі довіреності заявника до суду за місцем знаходження дитини з метою її повернення.

Однак суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 13 Порядку територіальний орган Мін'юсту за місцезнаходженням дитини в разі надходження від Міністерства заяви про сприяння її поверненню звертається до суду за місцезнаходженням дитини з метою її повернення. Тобто Порядок передбачає звернення до суду на підставі довіреності у випадку, якщо таке звернення здійснює територіальний орган Міністерства юстиції України.

У цьому разі Міністерство юстиції України звернулося до суду безпосередньо, а не через посередника, довіреність для звернення до суду Конвенцією не передбачена.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суди допустили порушення вимог процесуального права, яке привело до неправильного вирішення справи, тому ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2008 року скасувати, матеріали справи передати на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.