6-24494св08 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної у зв’язку з невиплатою суми страхового відшкодування - 20.05.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" Південна регіональна дирекція про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаними вище позовом, в якому зазначала про те, що 28 липня 2006 року між нею та ЗАТ "Страхова Група "ТАС" в особі Південної регіональної дирекції був укладений договір добровільного страхування (надалі - Договір) наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1. За умовами Договору вона повинна щорічно сплачувати відповідачу (страховику) страховий платіж у розмірі 4,8 % від вартості автомобіля, а страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку виплатити їй страхове відшкодування.

20 грудня 2006 року під час руху по вул. Левітана в м. Одесі її автомобіль зіткнувся з невідомим автомобілем, який зник з місця події. Нею були викликані працівники органів ДАІ, які зафіксували ДТП, а 22 грудня 2008 року вона подала страховику заяву про настання страхового випадку.

Посилаючись на те, що страхова компанія відмовила їй у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з нібито порушенням нею строку повідомлення про ДТП, позивачка просила відшкодувати понесені нею 61 318, 94 грн. матеріальних збитків та 100 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 56 913,07 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Страхова Група "ТАС" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 979, п. 5 ч. 1 ст. 989, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Зокрема, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, встановлений договором.

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов п. 11.3.7. Договору в разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше 3-х діб (за винятком вихідних та святкових днів) в письмовій формі повідомити про це страховика.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка не пропустила строку повідомлення про скоєне ДТП, оскільки відповідна заява була відправлена нею поштою 22 грудня 2008 року, про що свідчить квитанція поштового відправлення № 003928 (а.с. 25).

Проте погодитись з таким висновком судів не можна, оскільки на даній квитанції немає жодної вказівки про те, що саме направлялося на адресу страховика (зокрема, немає опису вкладення).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач ОСОБА_1 таких доказів на підтвердження своїх доводів не надала.

Крім того, суд, стягуючи на користь позивачки 20 000 грн. моральної шкоди та 15 000 грн. витрат на таксі, не звернув уваги на те, що згідно п. 10.3 Договору страховому відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, викликані страховим випадком, в тому числі витрати по оренді іншого транспортного засобу та моральна шкода.

При цьому докази, які б свідчили про заподіяння позивачці моральної шкоди та підтверджували розмір її відшкодування, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.