6-27844св09 Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - 10.02.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Указувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме: будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0, 174 га в селі Довжик Житомирського району Житомирської області та квартира АДРЕСА_2. Зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом, однак пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з правовою необізнаністю. Просила про задоволення позову.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 7 травня 2009 року визначено ОСОБА_1. додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,174 га в селі Довжик Житомирського району Житомирської області та квартиру АДРЕСА_2.

Спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3. є його дочка – ОСОБА_1. (а.с. 6, 9).

Звертаючись із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1. як на поважну причину пропущення цього строку послалася на свою юридичну необізнаність та некваліфіковану юридичну консультацію щодо прийняття спадщини.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із поважності причин пропущення нею цього строку.

Зазначений висновок ґрунтується на матеріалах справи й вимогах закону – ст. 1272 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд посилався на те, що юридична необізнаність, а також надання некваліфікованої юридичної консультації щодо прийняття спадщини не є поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини.

Однак з таким висновком суду не можна погодитись.

Так, апеляційним судом не враховано доводи ОСОБА_1. про те, що під час юридичної консультації їй було роз’яснено, що вона має звернутися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку після смерті спадкодавця, тому вона протягом шести місяців і не зверталась до нотаріальної контори, а звернулась після спливу цього строку.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Ураховуючи те, що в законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін, даних щодо юридичної обізнаності особи, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропущення ОСОБА_1. строку для прийняття спадщини.

Таким чином, ураховуючи те, що апеляційним судом скасовано законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 травня 2009 року.