Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Транс ЛТД" (далі - ТОВ "Глорія-Транс ЛТД") до ОСОБА_1 та закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "К'ЮБІ і Україна" про відшкодування збитків і майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року,

У січні 2008 року ТОВ "Глорія-Транс ЛТД" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 жовтня 2007 року о 16 годині в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Унаслідок зіткнення автомобіля "Мітсубісі" під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем "Тойота Ленд Крузер", який належить ТОВ "Глорія-Транс ЛТД", останньому завдано матеріальної шкоди на суму 10 тис. 379 грн. 69 коп., яку товариство просило стягнути з ОСОБА_1 Оскільки автомобіль ТОВ "Глорія-Транс ЛТД" на момент ДТП перебував в оперативному управлінні товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" (далі - ТОВ "Вольний вітер") за договором оренди від 1 жовтня 2007 року, позивач просив стягнути з відповідача упущену вигоду за період з 15 жовтня 2007 року до 12 листопада 2007 року в сумі 22 тис. грн., штрафні санкції за договором оренди за цей період в сумі 22 тис. грн. та судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року, позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Глорія-Транс ЛТД" матеріальну шкоду в сумі 10 тис. 379 грн. 69 коп., упущену вигоду - 22 тис. грн, штрафні санкції - 22 тис. грн, а всього 54 тис. 953 грн. 69 коп.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з вини ОСОБА_1 ТОВ "Глорія-Транс ЛТД", крім матеріальної шкоди на відновлення автомобіля, завдано збитків у вигляді упущеної вигоди (кошти, які товариство не отримало за час оренди) та сплачених товариством у добровільному порядку штрафних санкцій за порушення умов договору оренди.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При розгляді справи судом установлено, що 14 жовтня 2007 року о 16 годині в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області з вини ОСОБА_1 сталася ДТП. Унаслідок зіткнення автомобіля "Мітсубісі" під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем "Тойота Ленд Крузер", належним ТОВ "Глорія-Транс ЛТД", останньому завдано механічних пошкоджень, вартість відновлюваного ремонту становить 10 тис.379 грн. 69 коп., що підтверджується звітом про оцінку автомобіля від 25 жовтня 2007 року № 496. Відповідно до договору від 1 жовтня 2007 року № 1/10/07 на момент ДТП автомобіль "Тойота Ленд Крузер" знаходився в оперативній оренді ТОВ "Вольний вітер". За умовами цього договору строк оренди встановлено з 8 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року; розмір орендної плати - 1 тис. грн. на день; у разі прострочення передачі або неподання автомобіля орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за кожний день прострочення передачі або неподання автомобіля. Автомобіль "Мітсубісі" знаходився в ремонті з 15 жовтня до 12 листопада 2007 року включно (22 дні).

Задовольняючи позов у частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та збитків, понесених товариством у зв'язку з виплатою штрафних санкцій, суд в обгрунтування своїх висновків послався на такі докази: договір оренди від 1 жовтня 2007 року № 1/10/07, акти приймання - передачі автомобіля від 7 жовтня 2007 року, від 12 листопада 2007 року та від 27 листопада 2007 року, банківські платіжні документи.

Проте в порушення принципу безпосередності судового розгляду оригінали вказаних документів суд не дослідив, а наявні в матеріалах справи копії цих та інших документів не засвідчені суддею (ст. 138 ЦПК України).

Тобто рішення суду в цій частині не грунтується на достовірних доказах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 8.4. договору оренди автомобіля від 1 жовтня 2007 року № 1/10/07 передбачає відповідальність орендодавця за прострочення передачі або неподання автомобіля у вигляді штрафу, однак не встановлює таку відповідальність у разі відсутності вини орендаря. Не передбачена така відповідальність і нормами ст. ст. 798 - 805 ЦК України, які регулюють правовідносини найму (оренди) транспортного засобу.

Ураховуючи наведене, висновок суду про наявність реальних збитків у ТОВ "Глорія-Транс ЛТД" у результаті добровільної сплати штрафних санкцій за невиконання умов договору оренди автомобіля передчасний.

Крім того, у процесі розгляду справи до суду першої інстанції надійшли дві заяви від страхової компанії - ЗАТ "Страхова компанія "К'ЮБІ і Україна" з повідомленням про укладений із ОСОБА_1 договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу, проте суд у порядку ст. 33 ЦПК України не вирішив питання про залучення вказаної страхової компанії до участі у справі, протокольною ухвалою суду від 1 лютого 2008 року до участі у справі в якості третьої особи залучено зовсім іншу страхову компанію. При цьому справа розглянута за відсутності представника страховика, питання відповідальності страхової компанії суд узагалі не розглянув, хоча в рішенні страхова компанія ЗАТ "Страхова компанія "К'ЮБІ і Україна" указана в якості відповідача.

Висновок апеляційного суду, що доводи ОСОБА_1 про відповідальність страхової компанії не заслуговують на увагу, суперечить нормам як матеріального (ст. 979 ЦК України), так і процесуального права, за якими суд з'ясовує всі обставини, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 213 ЦПК України).

У зв'язку з тим, що ТОВ "Вольний вітер" є стороною договору оренди спірного автомобіля, наслідки неналежного виконання цього договору є підставою частини позовних вимог (упущена вигода та збитки), тобто рішення суду може вплинути на права і обов'язки ТОВ "Вольний вітер", суду слід було в порядку ст. 35 ЦПК України залучити це товариство до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

Указані порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвалені судові рішення підлягають скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.