Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічий монастир/ Української православної церкви, треті особи: Друга Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту недійсним та визнання права власності, за зустрічним позовом Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічий монастир/ Української православної церкви до ОСОБА_1, ОСОБА_2про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2009 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви, треті особи: Друга Київська державна нотаріальна контора, Головне міське управління юстиції міста Києва, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з монахом Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви ОСОБА_3. з червня 2004 року до 26 червня 2006 року, визнати за нею право власності на спадщину, жилий будинокАДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_3., визнати заповіт, складений ОСОБА_3. 9 березня 1994 року, посвідчений Костянтинівською державною нотаріальною конторою Донецької області і свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого Другою Київською державною нотаріальною конторою, недійсними.

У липні 2007 року Свято-Успенська Києво-Печерська лавра /чоловічий монастир/ Української православної церкви звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1. і ОСОБА_2. про усунення перешкод у здійсненні права власності і виселення, посилаючись на те, що будинокАДРЕСА_1 знаходиться у власності Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 червня 2007 року, але не можуть реалізувати своє право на користування зазначеним вище будинком, так як у ньому без законних підстав проживають ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1. до Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви, треті особи: Друга Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту недійсним та визнання права власності відмовлено.

Зустрічний позов Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинокАДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_1. та ОСОБА_2. із зазначеного вище будинку. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову Свято-Успенської Києво-Печерської лаври /чоловічого монастиря/ Української православної церкви до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва 3 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.