Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Черкаської міської ради, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, управління земельних ресурсів м. Черкаси, про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження її меж із землекористувачами сусідніх земельних ділянок,

У січні 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживає в будинку № 159 по АДРЕСА_1 та є власником зазначеного будинку, користується земельною ділянкою за цією адресою, площа якої згідно технічної документації становить 1 216 кв.м. й має намір її приватизувати, однак під час підготовки відповідних документів відповідачі, як землекористувачі сусідніх земельних ділянок, безпідставно відмовилися погоджувати межі її ділянки, чим порушено її права.

Позивачка просила визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1, 159 у м. Черкаси без погодження меж ділянки із відповідачами як землекористувачами сусідніх земельних ділянок.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 13 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, постановлено визнати за ОСОБА_1. право на приватизацію земельної ділянки площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_1, 159 у м. Черкаси без погодження меж ділянки із відповідачами.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_11. просять скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником будинку № 159 по АДРЕСА_1, за яким згідно технічного паспорту на будинок закріплена земельна ділянка площею 1 216 кв.м., ОСОБА_2. та ОСОБА_4. є співвласниками будинку № 161 по АДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки за яким з 1953 року складала 447 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 9 червня 1976 року № 440 із земельної ділянки будинку № 159 було вилучено ділянку площею 93 кв.м. та залишено в користування земельну ділянку площею 1 123 кв.м., а із земельної ділянки, що рахувалася за будинком № 161, було вилучено ділянку площею 47 кв.м., і вилучені ділянки постановлено вважати міським проїздом до будинків №№ 157, 161 та 159 по АДРЕСА_1. За позовами ОСОБА_1. та ОСОБА_2., ОСОБА_4. рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2008 року й постановою цього суду від 21 листопада 2008 року пункти 1-3 зазначеного рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради скасовано.

Також установлено, що ділянка, яка використовувалася як проїзд до будинків №№ 157, 161 та 159 по АДРЕСА_1, увійшла до площі та меж земельної ділянки, яку бажає приватизувати позивачка.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні передбачені законом підстави для надання ОСОБА_1. права на приватизацію земельної ділянки без згоди землекористувачів сусідніх земельних ділянок, оскільки межі земельних ділянок позивачки та відповідачів належним чином не визначені, маються розбіжності в площі земельної ділянки, на приватизацію якої претендує ОСОБА_1., крім того, в разі передачі їй у приватну власність ділянки, яка використовувалася як проїзд, ОСОБА_2. буде позбавлений можливості обслуговувати свої будівлі.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що межі земельних ділянок сторін належним чином не визначені, що встановлено судом першої інстанції, до того ж між сторонами виник спір безпосередньо про межі ділянки, й не навів жодної з передбачених законом підстав для визнання за ОСОБА_1. права на приватизацію земельної ділянки без погодження її меж і безпідставно задовольнив позов.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_11 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 13 серпня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.