Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2009 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 11/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2. на праві власності належить 14/25 частин цього будинку. За будинком закріплена земельна ділянка площею 900 кв. м. Просила встановити порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого виділити їй 11/25 частин земельної ділянки, а ОСОБА_2. - 14/25 частин земельної ділянки, та з урахуванням того, що вона особисто набула право на користування 67 кв. м земельної ділянки, усього виділити їй у користування земельну ділянку площею 463 кв. м, а ОСОБА_2. – земельну ділянку площею 504 кв. м.

У червні 2007 року ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Просила встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, виділити їй 14/25 частин площею 0,0542 га, а ОСОБА_1. - 11/25 частин площею 0,0425 га, тобто спірні 67 кв. м позділити відповідно до часток у праві власності на житловий будинок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до додатку № 6 варіанта №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 листопада 2008 року № 2727/2728, відповідно до якого виділено 504 кв. м земельної ділянки співвласнику 14/25 частин будинку - ОСОБА_2., а 463 кв. м земельної ділянки - співвласнику 11/25 частин будинку - ОСОБА_1.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2009 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов задоволено, у задоволенні первісного позову відмовлено. Встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до додатку № 2 варіанта № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 листопада 2008 року № 2727/2728, відповідно до якого виділено в користування ОСОБА_2. земельну ділянку площею 541,5 кв. м, а ОСОБА_1. – земельну ділянку площею 425, 5 кв. м.

ОСОБА_1. звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. та виділяючи в її користування земельну ділянку площею 463 кв. м, суд першої інстанції виходив із того, що такий порядок ураховує інтереси обох сторін і дає можливість зручніше користуватися земельною ділянкою двома співвласниками житлового будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що за будинком АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 967 кв. м, у матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка площею 67 кв. м була надана в користування або у власність ОСОБА_1. після користувача ОСОБА_3.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Судом установлено, що ОСОБА_1. належить на праві власності 11/25 частин будинку з прибудовами АДРЕСА_1, на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 4 серпня 2005 року. ОСОБА_2. належить на праві власності 14/25 частин зазначеного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 1988 року та 7/25 частин будинку на підставі договору дарування від 21 січня 2004 року, укладеного між нею та ОСОБА_4. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 17 листопада 1953 року № 32/1465 за землекористувачами цього будинку було закріплено земельну ділянку площею 900 кв. м. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 14 березня 1985 року № 139 за будинком ОСОБА_3. АДРЕСА_1 закріплено в тимчасове користування 67 кв. м земельної ділянки. 2 серпня 1985 року ОСОБА_3. продала ОСОБА_5., чоловікові ОСОБА_1., 11/25 частин зазначеного будинку.

Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи від 20 листопада 2008 року № 2727/2728 встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 900 кв. м між співвласниками будинку відповідно до їхніх часток у будинку є неможливим через повну невідповідність конфігурації земельної ділянки, яка відображена на плані-схемі технічного паспорта від 6 лютого 1985 року, та її конфігурації за фактичним користуванням, яка відображена на плані-схемі, що виготовлена ДП "Поділлягеодезкартографія", від 16 лютого 2007 року.

За положеннями ст. 90 ЗК України 1970 року, чинного на час придбавання сторонами часток у житловому будинку, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення провадиться на підставі рішення виконкомів місцевих рад.

Оскільки з часу придбавання часток у житловому будинку сторони користуються земельною ділянкою площею 1014 кв. м, з яких 114 кв. м узагалі не передавалися в постійне користування власникам житлового будинку АДРЕСА_1, документи про відведення в натурі й установлення меж земельної ділянки розміром 900 кв. м у матеріалах справи відсутні, у жодному плані ці розміри не окреслені, висновки суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою без вирішення питання про межі є передчасними.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 березня 1985 року №139 за будинком ОСОБА_3., яка в подальшому відчужила свою частку, і власником якої в даний час є ОСОБА_1., було закріплено в тимчасове користування земельну ділянку площею 67 кв. м також без відведення цієї частини в натурі.

Відповідно до правил ст. 15 ЗК України 1970 року тимчасове користування земельною ділянкою встановлювалося на строк від 3 до 10 років і до нових власників житлового будинку таке право не переходило, тому вирішення питання про встановлення права користування й цією частиною земельної ділянки є передчасним.

Таким чином, у порушення вимог матеріального права суд першої інстанції не з’ясував, чи встановлювалися межі землекористування в натурі, а своїм рішенням

фактично встановив межі землекористування, не врахувавши, що згідно зі ст. 158 ЗК України це питання віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і також фактично встановив межі землекористування, але за іншим варіантом.

Неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені рішення не можна вважати законними й обгрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Украйни

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2009 року скасувати скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.