Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 7 травня 2009 року справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності, виселення, вселення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні й розпорядженні майном за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_4 таОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року,

У лютому 2005 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що укладений 6 грудня 1995 року між ним і ОСОБА_2. договір дарування квартири є мнимим, оскільки при укладенні цього договору не було наміру створити юридичні наслідки, передбачені для цього виду угоди.

Фактично квартира ОСОБА_2 не передавалася. Він сам проживав у цій квартирі, зробив у ній капітальний ремонт, сплачував за користування нею квартирну плату, розпоряджався цим житлом.

Вважає також незаконними договір купівлі-продажу указаної квартири, укладений 12 червня 2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_4.; договір дарування частини квартири, укладений 21 липня 1999 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_3

Після погіршення у 2004 році стосунків з ОСОБА_4. останній став пред'являти до нього претензії стосовно спірної квартири.

Позивач просив визнати вказані договори недійсними та визнати за ним право власності на спірну квартиру.

ОСОБА_2. і ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням доповнень позовних вимог просили визнати за ОСОБА_4. право власності на вказану квартиру; виселити з неї ОСОБА_1, ОСОБА_3. та інших осіб, які в ній проживають; вселити ОСОБА_4. у квартиру; відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 і ОСОБА_3матеріальну та моральну шкоду, посилаючись на те, що ОСОБА_4 після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири прийняв квартиру у власність, зробив там ремонт, заніс до неї своє майно.

Не усвідомлюючи своїх дій у зв'язку з арештом сина, ОСОБА_4 погодився на пропозицію матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 щодо дарування їй частини вказаного жилого приміщення для уникнення її конфіскації.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 обгрунтовуючи його тим, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, хоча його батько - ОСОБА_4, на підставі довіреності надав йому право розпоряджатися частиною спірної квартири. У зв'язку з цим, просив його позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними вказані договори купівлі-продажу від 12 червня 1996 року та дарування від 6 грудня 1995 року й 21 липня 1999 року, визнано за ОСОБА_1право власності на вказану квартиру; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4. і позову ОСОБА_4 відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_4 посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставлять питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

ОСОБА_2. у касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення або передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_4 таОСОБА_2 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.