Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 7 травня 2009 року справу за позовом Незалежної первинної профорганізації відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до генерального директора відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" ОСОБА_1 третя особа - Ленінська районна державна адміністрація м. Запоріжжя, про визнання колективного договору недійсним та зобов'язання переукласти колективний договір за касаційною скаргою Незалежної первинної профорганізації відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2008 року,

У березні 2008 року Незалежна первинна профорганізація відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - ВАТ "Запоріжтрансформатор") звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним прийнятий товариством колективний договір на 2008-2009 роки, визнати її стороною перегляду та прийняття колективного договору, зобов'язати відповідача переукласти спірний договір із дотриманням законодавчих і галузевих норм.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2008 року в задоволенні позову Незалежної первинної профорганізації ВАТ "Запоріжтрансформатор" відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі Незалежна первинна профорганізація ВАТ "Запоріжтрансформатор" ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції й ухвалення нового судового рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права; застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини; незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судової ухвали відсутні.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною першою ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Цим Законом окремо встановлено особливу процедуру розгляду таких розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін. Зокрема, ст. 7 указаного Закону передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені ст. 9 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Можливість же судового порядку розгляду колективних трудових спорів ЦПК України (1618-15) та Законом України "Про порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)" не передбачена, крім визначених законом випадків. Такими випадками є:

- розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (ст. 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

- розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст. 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)");

- оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності");

- невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (чч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Отже, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень тощо.

Оскільки при трудових конфліктах відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР) .

Безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у ст. ст. 23, 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", ч. 5 ст. 20, чч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Як убачається з матеріалів справи, Незалежна первинна профорганізація ВАТ "Запоріжтрансформатор" звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним прийнятий товариством колективний договір на 2008-2009 роки, визнати її стороною перегляду та прийняття колективного договору, зобов'язати відповідача переукласти спірний договір із дотриманням законодавчих і галузевих норм.

З огляду на викладене та матеріали справи суд дійшов висновку, що конфлікт, який виник між однією з профспілкових організацій, діючих на підприємстві, - Незалежною первинною профорганізацією ВАТ "Запоріжтрансформатор" і ВАТ "Запоріжтрансформатор" щодо невчинення останнім дій, направлених на переукладення колективного договору, є, ураховуючи визначення, що міститься в ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", колективним трудовим спором; суб'єктів звернення за вирішенням такого колективного трудового спору зазначено в ст. 7 указаного Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. 205 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновок апеляційного суду щодо не передбачення законодавством України можливості розгляду такого спору в судовому порядку є законним і обгрунтованим; ухвалу прийнято цим судом з додержанням вимог закону.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційний суд допустив порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин касаційна скарга підлягає відхиленню, ухвала апеляційного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Незалежної первинної профорганізації відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" відхилити, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.