Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, треті особи: Перший заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища України Чорнокур Іван Григорович, Державна служба заповідної справи, директор Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 жовтня 2004 року його призначено виконуючим обов’язки директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення. Наказом Першого заступника Міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31 липня 2008 року позивача звільнено від виконання покладених на нього обов’язків з 31 липня 2008 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1. просив задовольнити його позовні вимоги та визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_3. просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Укладення трудового договору, як зазначено у статті 24 КЗпП України, оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатися часом настання певної події.

Установлено, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24 жовтня 2004 року № 424 – о ОСОБА_1 призначено виконуючим обов’язки директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення на період до призначення директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення в установленому законом порядку.

У наказі про призначення ОСОБА_1. виконуючим обов’язки директора визначено певну подію, з якою пов’язано припинення трудових відносин.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31 липня 2008 року № 570 – о ОСОБА_1. увільнено від виконання обов’язків директора у зв’язку з призначенням на посаду директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення ОСОБА_2.

Крім того, звільнення позивача відбулося в силу закінчення строку трудового договору, а на ці правовідносини не поширюється частина третя статті 40 КЗпП України, яка передбачає заборону звільнення працівника під час його перебування у відпустці, оскільки така заборона можлива лише у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив ОСОБА_1. у задоволенні його позовних вимог.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.