Суддя Верховного Суду України Пшонка М.П., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Туристська бізнесова компанія "БІТУР", товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - господарської фірми "РОКОС" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2008 року в справі за позовом Львівського закритого акціонерного товариства "Львівтурист" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - господарської фірми "РОКОС", товариства з обмеженою відповідальністю "Туристська бізнесова компанія "БІТУР", ОСОБА_1, третя особа - департамент економічної політики те ресурсів Львівської міської ради, про визнання частково недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків,

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 липня 2002 року, позов задоволено частково. Визнано частково недійсним установчий договір про створення ТОВ "Бітур" від 7 квітня 1998 року зі змінами та доповненнями до нього від 30 липня 1998 року в частині включення в число учасників ЗАТ "Львівтурист", статут ТОВ "Бітур" від 7 квітня 1998 року зі змінами та доповненнями до нього від 30 липня 1998 року в частині включення в число учасників ЗАТ "Львівтурист". Визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Бітур" та зобов'язано Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради видати нове свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Бітур" без участі в ньому ЗАТ "Львівтурист". Зобов'язано ТОВ "Бітур" повернути у володіння, користування та розпорядження ЗАТ "Львівтурист" будинок № 12 по вул. Стрийській у м. Львові. В частині повернення ЗАТ "Львівтурист" від ТОВ "Бітур" незаконно отриманих доходів у розмірі 316434 грн. відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Верховного Суду України від 28 січня 2003 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Бітур" та ТОВ "Рокос" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 липня 2002 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2008 року у заяві про перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2008 року скасовано ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2008 року, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі відповідачі порушують питання про скасування та перегляд за винятковими та нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року та скасування ухвали апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2008 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Верховного Суду України від 28 січня 2003 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Бітур" та ТОВ "Рокос" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 липня 2002 року.

Крім того, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справа Верховного Суду України від 28 січня 2003 року не може бути предметом касаційного розгляду. Порядок її оскарження передбачений главою 3 розділу 5 ЦПУ України.

Касаційна скарга в частині перегляду рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року у зв'язку з нововиявленими обставинами не може бути прийнята судом та підлягає поверненню скаржникам, оскільки відповідно до вимог ст. 363 ЦПК України, вказане рішення може бути переглянуте у зв'язку з ново виявленими обставинами лише судом, який його ухвалив.

У відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження ухвали апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2008 року слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із касаційної скарги, оскаржуваної судової ухвали та доданих до них матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеної судової ухвали.

Керуючись ст. ст.324, 325, п. 4 ч. 3 та п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Туристська бізнесова компанія "БІТУР" та товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельно - господарської фірми "РОКОС" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2008 року в справі за позовом Львівського закритого акціонерного товариства "Львівтурист" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - господарської фірми "РОКОС", товариства з обмеженою відповідальністю "Туристська бізнесова компанія "БІТУР", ОСОБА_1, третя особа - департамент економічної політики те ресурсів Львівської міської ради, про визнання частково недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків.

Додані до скарги матеріали повернути скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.