Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1про стягнення отриманої допомоги по безробіттю за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2009 року,

У серпні 2008 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 633 грн. 12 коп. безпідставно отриманої за червень 2007 року допомоги по безробіттю, посилаючись на те, що в цей період ОСОБА_1. працював на посаді охоронця гаражно-будівельного кооперативу "Сигнал - 2" та отримав там заробітну плату, що скрив від центру зайнятості і через що така допомога була призначена та виплачена йому безпідставно. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача суму незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості 375 грн. 75 коп. отриманої ним допомоги по безробіттю.

У касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, поширюється компетенція адміністративних судів.

Судом встановлено, що у зв'язку з неповідомленням державній службі зайнятості про отримання заробітної плати у гаражно-будівельному кооперативі "Сигнал-2" відповідач на порушення законодавства про зайнятість населення незаконно отримав суми допомоги по безробіттю.

У зв'язку з цим позивач як орган державної влади звернувся до суду з метою реалізації наданих йому ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" повноважень, якою передбачено, що сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, у справі виник спір за зверненням суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, який встановлено законом, а тому справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули та помилково розглянули справу за нормами ЦПК України (1618-15) , що є підставою для скасування постановлених ними судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 336, ст. 340, п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2009 року скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.