Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Григор‘євої Л.І.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У липні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 7 травня 2008 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пошкоджено його автомобіль "Деу Ланос". Кошти, які були необхідні для відновлення автомобіля, були відшкодовані страховою компанією. Однак він, ОСОБА_3, з моменту пошкодження автомобіля був позбавлений можливості використовувати автомобіль для перевезення пасажирів, що призвело до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, яка станом на 19 червня 2008 року складає 20 тис. грн. Крім того, йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює у 5 тис. грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2008 року позов задоволено частково. С тягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішено питання судових витрат. У решті позову відмовлено.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2009 року зазначене судове рішення у частині відмови у позові про стягнення упущеної вигоди скасовано та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20 тис. грн. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міський суд, відмовляючи у позові про стягнення упущеної вигоди, виходив із недоведеності вимог у цій частині.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення у частині відмови у стягненні упущеної вигоди та задовольняючи позов, послався на те, що доказами підтвердження упущеної вигоди є: довідка державної податкової інспекції м. Ялти про доходи ОСОБА_3; свідоцтво від 27 листопада 2006 року про державну реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця; ліцензія Міністерства транспорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 року НОМЕР_1 про надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі; ліцензійна картка до ліцензії на строк з 27 грудня 2006 року до 26 грудня 2011 року; свідоцтво про сплату єдиного податку від 1 січня 2008 року НОМЕР_2; договір на надання інформаційних послуг від 18 січня 2007 року з ВАТ "Південне таксі" та довідка ВАТ "Південне таксі" про те, що ОСОБА_3 з 7 травня 2008 року не користується послугами у зв’язку з ДТП.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 7 травня 2008 року з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пошкоджено автомобіль "Деу Ланос", належний ОСОБА_3 Кошти, які були необхідні для відновлення автомобіля, були відшкодовані страховою компанією.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2008 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якщо її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. ст. 58, 60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_3, заявляючи позов про стягнення упущеної вигоди, посилався на те, що він був позбавлений можливості використовувати автомобіль для перевезення пасажирів, що призвело до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, яка станом на 19 червня 2008 року склала 20 тис. грн.

Задовольняючи позов у цій частині, суд взяв за основу довідку державної податкової інспекції м. Ялти про доходи ОСОБА_3 за перший квартал 2008 року – 45 тис. грн. (а.с. 31).

Однак в силу вимог ст. 58 ЦПК України ця довідка не може бути доказом, оскільки з її змісту не вбачається розмір упущеної вигоди та не зазначено, чи отримав позивач доход у 45 тис. грн. тільки використовуючи автомобіль для перевезення пасажирів чи з інших джерел.

Крім того, договір між позивачем і ВАТ "Південне таксі" був укладений 18 січня 2007 року та діяв у період з 18 січня 2007 року до 15 січня 2008 року (а.с. 82), тоді як ДТП трапилася 7 травня 2008 року.

За таких обставин, коли апеляційний суд помилково скасував законне рішення міського суду, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2009 року скасувати. Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.