Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Київської районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_2, комунального підприємства "Приватизаційне бюро", треті особи - Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації, сектор у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим, Сімферопольська міська рада, виконком Сімферопольської міської ради, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського районного м. Сімферополя", про визнання права на житло, визнання незаконними рішення виконкому про виділення квартири та її приватизацію, зняття квартири з обліку як приватизованої та спонукання до виконання дій, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2008 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Позивачка зазначала, що в 1979 році народилася та на правах члена сім'ї наймача стала проживати в квартирі АДРЕСА_1 аж до засудження її за вчинення злочину до позбавлення волі в квітні 2002 року. Повернувшись в 2004 році з місць позбавлення волі вона довідалася, що в серпні 2002 року рішенням виконкому Київської районної ради м. Сімферополя зазначена квартира була надана в користування ОСОБА_2, яка в червні 2006 року приватизувала її. Посилаючись на те, що надання квартири в користування ОСОБА_2 та приватизація квартири були незаконними, оскільки право користуватися квартирою вона, позивачка, не втратила, ОСОБА_1 просила про задоволення позову.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2008 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 13811 від 30 серпня 2002 року про надання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. Скасовано рішення комунального підприємства "Приватизаційне бюро" м. Сімферополя про приватизацію Решитовою Д.С. зазначеної квартири. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була відсутня в спірній квартирі понад встановлений строк без поважних причин, що є підставою для відмови в позові про захист порушеного права на спірне жиле приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про захист права позивачки на спірне жиле приміщення, апеляційний суд вказав, що позивачка проживала в спірній квартирі з часу народження та її право на цю квартиру ніхто не оспорював і вона в установленому законом порядку не була визнана такою, що втратила право користуватися нею.

Однак погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Пленум Верховного Суду України в ч. 4 п. 10 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) " від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) роз'яснив, що наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Судом встановлено, що позивачка проживала в спірній квартирі на правах члена сім'ї наймача. У вересні 1993 році позивачка на підставі вироку суду стосовно її матері ОСОБА_3 разом з матір'ю була виписана з квартири. Після повернення матері позивачки в червні 1996 року з місць позбавлення волі ні позивачка, ні її мати в спірну квартиру не повернулися та постійно в ній не проживали. Місцем проживання позивачки в той час був будинок по АДРЕСА_1.

Встановивши такі обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про втрату позивачкою права користування спірним жилим приміщенням та підставно відмовив з цих мотивів у позові про захист права на це жиле приміщення.

Апеляційний суд на зазначені вище положення уваги не звернув та помилково вважав, що за позивачкою зберігається право користування спірним жилим приміщенням з тих підстав, що її не було в установленому законом порядку визнано такою, що втратила право користування ним.

Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2008 року скасувати і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 серпня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.