Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трайелон ЛЛП" до акціонерного банку "Синтез" та ОСОБА_1 про зобов'язання до виконання обов'язків за договором,

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 вересня 2007 року позов ТОВ "Трайелон ЛЛП" задоволено частково. Зобов'язано АБ "Синтез" виконати зобов'язання за договором банківського рахунку № 160805/10 від 16 серпня 2005 року та за договором про комісійне обслуговування № К160805/9 від 16 серпня 2005 року в частині виконання заявок ТОВ "Трайелон ЛЛП" на продаж цінних паперів та зарахування іноземної валюти на інвестиційний рахунок з метою її подальшого перерахування за кордон за наданими АБ "Синтез" у відповідності до чинного законодавства України документами, а також забезпечити перерахунок придбаної для ТОВ "Трайелон ЛЛП" на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти на інвестиційний рахунок з подальшим її перерахуванням на рахунок ТОВ "Трайелон ЛЛП" за кордоном виключно на підставі платіжних доручень ТОВ "Трайелон ЛЛП" без витребування у нього певних документів. Стягнуто з АБ "Синтез" на користь позивача 81 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення, 23 червня 2008 року прокурор Солом'янського району м. Києва подав заяву про апеляційне оскарження рішення суду, а 8 липня 2008 року - апеляційну скаргу разом із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропущеного з поважних причин.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2008 року в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду відмовлено та подану апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі прокурор м. Києва ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та передачу справи до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття поданої апеляційної скарги, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропущеного з поважних причин, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у прокурора відсутні правові підстави для вступу у справу, оскільки він не брав участі у справі та оскаржуване рішення не порушує інтересів держави, а тому й відсутні підстави для поновлення йому строку на апеляційне оскарження.

Проте погодитися з висновками апеляційного суду не можна з таких підстав

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) №-рп/99 прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому саме відбувалося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно вимог п. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1740 від 3 листопада 1998 року "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (1740-98-п) на Національний банк України покладено обов'язок забезпечувати здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.

Згідно з п. 19 зазначеної постанови банки подають до 20 числа місяця, що настає за звітним, до органів Пенсійного фонду України, в яких вони зареєстровані як платники страхових внесків, звіт про нарахування та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти.

Крім того, згідно вимог Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) об'єктом оподаткування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є сума операції з купівлі-продажу безготівкової валюти ( п 4. ст. 2 Закону) . Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік ( ст. 3 зазначеного Закону).

Пунктом 13 ст. 40 цього Закону передбачено, що кошти, які надійшли до бюджету за рахунок сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют спрямовуються на дотацію Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищення до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Як вбачається з матеріалів перевірки Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, долучених прокуратурою до матеріалів апеляційної скарги, в результаті недотримання акціонерним банком"Синтез" норм чинного законодавства щодо сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій безготівкової купівлі іноземної валюти, Пенсійним фондом не отримано 12 152 402 грн., що призводить до порушення гарантій, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Таким чином, несплата відповідачем суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування призводить до неможливості забезпечення бюджетного процесу - виконання Державного бюджету України, чим порушуються економічні інтереси держави.

Тому висновки судів про те, що у зазначеній справі інтереси держави не порушуються, а порушуються лише інтереси сторін є безпідставними, оскільки на Пенсійний Фонд України та Національний банк України покладено обов'язок по контролю за дотриманням вимог чинного законодавства, що регулює порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти. Тому вказаним рішенням суду безпосередньо порушуються права та інтереси держави.

Апеляційний суд зазначених доводів прокурора м. Києва не врахував, тому ухвала апеляційного суду відповідно до п. 2 ч.1 ст. 342 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора м. Києва задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2008 року скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та прийняття апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.