Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житлом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну договору найму жилого приміщення та стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначав, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2, остання замінила вхідні замки та чинить йому перешкоди у користуванні житлом, позивач ОСОБА_1 просив встановити порядок користування квартирою, виділивши йому в користування кімнату площею 19,9 кв. м, а в користування відповідачки - кімнату площею 8,8 кв. м та зобов'язати її не чинити йому перешкод у користуванні житлом.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд змінити договір найму спірної квартири, укласти з нею окремий договір найму на користування кімнатою площею 19,9 кв.м та стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати комунальних послуг та теплопостачання в сумі 2 185,33 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2008 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, згідно з яким у користування ОСОБА_1 виділено жилу кімнату площею 8,8 кв. м, а у користування ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 19,9 кв.м, інші приміщення залишено в загальному користуванні; зобов'язано ЖЕО ДП "Житловик" укласти з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремі договори найму жилих приміщень; зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житлом. В решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про зміну договору найму спірної квартири з виділенням у користування відповідачки ОСОБА_2 кімнати площею 19,9 кв.м, а у користування позивача ОСОБА_1 - кімнати площею 8,8 кв.м, суд виходив з того, що перша постійно проживає в цій квартирі, зробила в ній ремонт та сплачує комунальні послуги.

Проте таких висновків суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що спірна квартира згідно свідоцтва про право власності на житло, отриманого в порядку приватизації, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (а.с. 25).

При цьому їх частки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є рівними.

Проте суд на те, що квартира перебуває у спільній власності сторін, уваги не звернув, та зобов'язавши ЖЕО ДП "Житловик" укласти з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремі договори найму спірного житла з великою різницею у площі кімнат, фактично порушив право власності ОСОБА_1 на це житло.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Разом з тим суд, встановлюючи порядок користування квартирою зі значним відхиленням від рівності фактичних часток сторін у праві власності на житло, не з'ясував, який порядок користування житлом фактично склався між сторонами; чи укладався такий порядок; яка частка жилої площі припадає на кожного із сторін, а, виділивши без будь-якої компенсації у користування позивача ОСОБА_1 жилу кімнату площею 8,8 кв.м, що на 5,5 кв.м менше, чим припадає на його частку ((8,8 + 19, 9) : 2 = 14,3), не з'ясував, чи не порушується при цьому його право власності на це житло.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та безпідставно залишив рішення суду першої інстанції в силі.

За таких обставин ухвалені судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими та відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.