Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до спортивного клубу "Рівне-Україна", Рівненської обласної федерації мотоциклетного спорту, спідвейного клубу "Святослав", треті особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Рівне, територіальне управління Держгірпромнагляду по Рівненській області, територіальна державна інспекція праці у Рівненській області, про встановлення факту каліцтва на виробництві, зобов'язання скласти акт про нещасний випадок та внести запис у трудову книжку, визнання недійсною умови трудового договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 вересня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до спортивного клубу "Рівне-Україна" (далі - СК "Рівне-Україна"), Рівненської обласної федерації мотоциклетного спорту, спідвейного клубу "Святослав", треті особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Рівне (далі - Фонд), територіальне управління Держгірпромнагляду по Рівненській області, територіальна державна інспекція праці у Рівненській області, про встановлення факту каліцтва на виробництві, зобов'язання скласти акт про нещасний випадок та внести дані в трудові книжку, визнання недійсною умови трудового договору. Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 у січні 2006 року уклав трудовий контракт із СК "Рівне-Україна". 27 квітня 2006 року, виступаючи на підставі зазначеного контракту на змаганнях по спідвею за СК "Рівне-Україна", ОСОБА_2 впав з мотоцикла, в результаті чого рішенням МСЕК від 16 серпня 2006 року його визнано інвалідом ІІ групи. Оскільки відповідачі не визнають нещасний випадок з ОСОБА_2. нещасним випадком на виробництві та відмовляються скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1 позивачка просила встановити факт трудового каліцтва ОСОБА_2 в судовому порядку та зобов'язати відповідача скласти акт про нещасний випадок. Також позивачка просила визнати незаконною умову трудового контракту, відповідно до якої СК "Рівне-Україна" не несе відповідальності внаслідок нещасного випадку, як таку, що суперечить трудовому законодавству.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 7 березня 2008 року позов задоволено. Встановлено, що факт каліцтва ОСОБА_2 27 квітня 2006 року пов'язаний з виконанням ним трудових обов'язків. Зобов'язано СК "Рівне-Україна", спідвейний клуб "Святослав" та Рівненську обласну федерацію мотоциклетного спорту скласти акт про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2. під час виконання ним трудових обов'язків 27 квітня 2006 року, та внести запис до його трудової книжки щодо трудових відносин. Визнано недійсною умову, передбачену п. 5 контракту від 6 січня 2006 року, укладеного ОСОБА_2. з СК "Рівне-Україна", про те, що клуб не несе відповідальності перед спортсменом у разі втрати його працездатності внаслідок нещасного випадку як таку, що суперечить трудовому законодавству.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій в інтересах ОСОБА_2 касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2. і СК "Рівне-Україна" було укладено трудовий договір у формі контракту, та що під час виконання ОСОБА_2. трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було заподіяно шкоду його здоров'ю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 заяву про укладення трудового договору не писав, у центрі зайнятості такий договір не зареєстровано, копію договору Фонду не надано, страхові внески до Фонду за ОСОБА_2, як найманого працівника, ніким з відповідачів не вносилися, запис про укладення з ним трудового договору в трудовій книжці відсутній.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не перебував з спортивним клубом у трудових відносинах і нещасний випадок, який з ним стався, не пов'язаний з виконанням ним трудових обов'язків.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до змісту ст. 21 КЗпП України визначальним для трудового договору є те, що особа за згодою з роботодавцем зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а останній зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законами про працю, колективним договором та угодою сторін. За наявності зазначених умов сама по собі відсутність реєстрації договору в центрі зайнятості, так само як і не проведення відрахувань на соціальне страхування не може свідчити про те, що договір не є трудовим.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження про прийняття на роботу не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку Фонд посилався на те, що робочий час ОСОБА_2 за укладеним ним з СК "Рівне-Україна" контрактом не встановлювався, оплата за виконану роботу у формі заробітної плати не виплачувалася. Зазначені посилання мають значення для вирішення питання в трудових чи цивільно-правових відносинах перебував ОСОБА_2 з СК "Рівне-Україна".

Однак апеляційний суд на порушення ч. 1 ст. 303 ЦПК України цих посилань не перевірив та, спростовуючи висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами трудових відносин, помилково виходив з обставин, які самі по собі не свідчать про те, що договір між сторонами не є трудовим, і висновку суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 вересня 2008 року скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.