Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" (далі-АППБ "Аваль"), товариства з обмеженою відповідальністю "Едва" (далі - ТОВ "Едва") про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2007 року,

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син - ОСОБА_5 Після смерті сина відкрилася спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_1. Позивач звернувся до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, однак ОСОБА_2, дочка померлого, оформила спадщину на себе, отримала відповідне свідоцтво від 6 червня 2002 року, а 25 вересня 2002 року продала квартиру ОСОБА_3 Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 грудня 2003 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, видане ОСОБА_2 Визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Сторони договору повернено до попереднього стану. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 84 200 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_1

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він зроблений без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, якому належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а. с. 6, 7, 13). До кола його спадкоємців першої черги входили батько, ОСОБА_1, та дочка ОСОБА_2

10 лютого 2002 року ОСОБА_1 звернувся до П'ятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого. Цей факт було зареєстровано в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових прав відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, позивач прийняв спадщину й набув право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Проте 6 червня 2002 року відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на всю квартиру, видане державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №295/02.

25 вересня 2002 року ОСОБА_2 продала вище зазначену квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка як співвласниця квартири не мала права відчужувати квартиру без згоди позивача згідно з вимогами ст. 112 ЦК України, спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею внаслідок протиправних дій ОСОБА_2

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2007 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 грудня 2003 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.