Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2008 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1 187 грн. 19 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Зазначала, що 15 жовтня 2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача ОСОБА_2 та третьої особи у справі - її сина, ОСОБА_3, було пошкоджено автомобіль "ДЕУ Ланос", номерний знак НОМЕР_1, належний їй на праві приватної власності, чим завдано їй збитків на суму 1 187 грн. 19 коп., з яких: 975грн. 08 коп. - вартість відновлювального ремонту, 50 грн. - витрати, пов'язані з отриманням довідки державної автомобільної інспекції, 11 грн. - поштові послуги,

150 грн. - витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги. Крім того, указувала, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона пережила нервовий стрес, у неї змінився звичний уклад життя, чим їй було завдано моральних страждань.

Посилаючись на викладене, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від

29 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 810 грн. 77 коп., моральну шкоду в розмірі 700 грн. та судові витрати: судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги, у розмірі 165 грн. 26 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2007 року

ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, номерний знак

НОМЕР_2, порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, а саме почав свій рух вліво від правого узбіччя дороги, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та зіткнувся з автомобілем "ДЕУ Ланос", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, належний позивачці у справі - ОСОБА_1, що рухався посередині вул. Авраменка із швидкістю 60 кілометрів за годину. Зіткнення сталося на відстані 7,1 м від правого узбіччя при ширині проїжджої частини 10,4 м, тобто на зустрічній для ОСОБА_3 смузі руху, оскільки останній зробив усе можливе для уникнення зіткнення: загальмував та змінив напрямок руху вліво.

Інспектором державної автомобільної інспекції з оформлення дорожньо-транспортних пригод складено схему дорожньо-транспортної пригоди, яка підписана обома її учасниками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2007 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КпАП України (80731-10) ).

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2008 року постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2007 року скасовано у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди та свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України (1618-15) ) кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх висновків та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що обставини, які мають значення для справи, установлені судом першої інстанції, не доведені, а висновки суду - суперечливі.

Суд апеляційної інстанції посилався також на те, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження своїх доводів, та вказував, що постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності скасовано, а адміністративну справу закрито.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Посилаючись у своєму рішенні на постанову апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2008 року, якою було скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2007 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд не дав оцінки мотивувальній частині вказаної постанови - не взяв до уваги, що підставою для скасування постанови від 19 листопада

2007 року є розгляд адміністративної справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Провадження в адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності. Як убачається зі змісту постанови апеляційного суду, питання стосовно вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, чи щодо відсутності його вини, судом не розглядалося.

Апеляційний суд у своєму рішенні бере до уваги показання лише одного свідка - ОСОБА_4, яка була пасажиром в автомобілі відповідача, а показання інших двох свідків: ОСОБА_5, яка була пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_3, та ОСОБА_6, інспектора з оформлення дорожньо-транспортних пригод, - оцінює критично.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові.

Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада

2008 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.