Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 27 серпня 2003 року було укладено шлюб із ОСОБА_2, від спільного подружнього життя з відповідачем мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося, у зв'язку з чим 1 червня 2007 року вони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги не надає, донька хворіла вірусною хворобою з діагнозом гнійний менінгіт і потребує посиленого харчування та постійного медичного догляду з періодичним лікуванням, позивачка просила стягнути з останнього на свою користь аліменти в розмірі 6 тис. грн. і додаткові витрати в сумі 1 500 грн. на утримання доньки

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2008 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 тис. грн. на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, починаючи з 26 вересня 2007 року до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у розмірі 200 грн. з дня набрання рішенням законної сили й до 29 серпня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи розмір аліментів на утримання дитини в розмірі 1 тис. грн., суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач є приватним підприємцем і має мінливий дохід; на своєму утриманні має неповнолітню доньку - ОСОБА_3

Проте з таким висновком судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 184 СК України передбачено підстави визначення аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Судом установлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 27 серпня 2003 року, від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка проживає разом із позивачкою. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач як приватний підприємець має значний дохід, зокрема його дохід за 2007 рік становить більше 488 тис. грн., а тому вважає за можливе стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 6 тис. грн. та додаткові витрати у зв'язку з хворобою дитини в розмірі 1 500 грн.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; пояснень ОСОБА_1 належним чином не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні розмір доходів ОСОБА_2; не витребував і не перевірив відповідних документів від податкової інспекції, які б підтверджували дохід останнього; належним чином не вмотивував свого висновку щодо розміру аліментів та розміру додаткових витрат на утримання дитини з урахуванням матеріального становища відповідача.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.