Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2про розірвання кредитного договору та відшкодування збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 6 серпня 2008 року,

У січні 2008 року Козятинський міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України") звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи про те, що 21 травня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 тис. грн. строком на 36 місяців зі сплатою 21% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 21 травня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2. було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1. зобов'язань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1. тривалий час не виконує умови кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування ним, прокурор в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" просив розірвати зазначений кредитний договір і стягнути з відповідачів кредит у розмірі 10 тис. грн., втрачену вигоду в розмірі 7 159 грн. 35 коп. та відсотки за користування кредитом у розмірі 1 507 грн. 55 коп.

У процесі судового розгляду представник ВАТ "Державний ощадний банк України" уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів кредит у розмірі 10 тис. грн., проценти основні в розмірі 130 грн. 63 коп., проценти по прострочці в розмірі 1 288 грн. 31 коп. і втрачену вигоду в розмірі 6 207 грн. 94 коп.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 червня 2008 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір від 21 травня 2007 року № 22030869, укладений між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 626 грн. 88 коп.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 6 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредиту в розмірі 10 тис. грн. скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Державний ощадний банк України" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредиту й відмовляючи в задоволенні цих вимог ВАТ "Державний ощадний банк України", апеляційний суд виходив із того, що умовами договору не передбачено випадків його розірвання, а обставин для розірвання договору з підстав його істотного порушення другою стороною ВАТ "Державний ощадний банк України" не доведено.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Звертаючись до суду з указаним позовом, прокурор зазначав, що внаслідок непогашення ОСОБА_1. кредиту та відсотків за користування ним завдаються збитки державі, оскільки кредитні ресурси ВАТ "Державний ощадний банк України" є державною власністю.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1. неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним.

Тобто ВАТ "Державний ощадний банк України" у зв'язку з наведеним завдається шкода у вигляді неотримання відповідних платежів на виконання умов кредитного договору.

Однак апеляційний суд, скасовуючи рішення міськрайонного суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредиту й відмовляючи в задоволенні вказаних вимог, зазначених приписів закону та обставин справи не врахував, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем істотного порушення ОСОБА_1. умов кредитного договору.

Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи та з урахуванням положень ч. 2 ст. 651 ЦК України суд першої інстанції ухвалив у цій частині рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону, тому рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредиту підлягає скасуванню, а рішення міськрайонного суду в указаній частині - залишенню в силі.

У решті - рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 6 серпня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення кредиту скасувати, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13 червня 2008 року в цій частині залишити в силі.

У решті - рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.