Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Перша Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1й ОСОБА_3на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1. у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2. і ОСОБА_3звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти, отримані від продажу належної їм, позивачам, у рівних частках квартири АДРЕСА_2. Однак відповідач при оформленні договору купівлі-продажу спірної квартири покупцем зазначив лише себе, чим порушив права ОСОБА_1. та двох неповнолітніх, на той час, дітей.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, укладений 20 грудня 1996 року між ОСОБА_5., який діяв від імені ОСОБА_6. та ОСОБА_7., і ОСОБА_4., недійсним у частині покупця й визнати за ними право власності по 1/3 частці спірної квартири за кожним.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 грудня 1996 року між ОСОБА_5., який діяв від імені ОСОБА_6. та ОСОБА_7., і ОСОБА_4., недійсним. Визнано за ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_4. право власності по 1/3 частці спірної квартири за кожним. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_3посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду повністю, а рішення районного суду в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачами не доведено обставин придбання спірної квартири за кошти від продажу належної їм квартири в м. Городні та при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири права дітей порушені не були, оскільки в цьому випадку не мало місце розпорядження їхнім майном, а відповідач не був зобов'язаний купувати для них житло.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як убачається з пояснень сторін, на момент продажу належної позивачам квартири в м. Городні та придбання спірної квартири в м. Чернігові ОСОБА_1. і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім'єю разом із дітьми та мали спільний намір придбати житло в м. Чернігові й переїхати туди на проживання.

ОСОБА_1. зазначала, що для реалізації вказаних сімейних планів вона продала належну їй та дітям квартиру в м. Городні й передала отримані від продажу кошти ОСОБА_4., який за ці кошти придбав спірну квартиру.

Ці обставини узгоджуються з матеріалами справи та не спростовані відповідачем (а.с. 7, 8).

У зв'язку з наведеним висновок апеляційного суду про невстановлення джерела коштів на придбання спірної квартири є помилковим.

З огляду на наведене є непереконливим висновок апеляційного суду й про те, що оспорюваним договором купівлі-продажу не були порушені права дітей.

Разом з тим не можна погодитись і з рішенням суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на 1/3 частку спірної квартири, районний суд теж не врахував указаних обставин та належним чином не з'ясував питання щодо строку позовної давності, оскільки, як посилалася позивачка, про порушення свого права вона довідалась лише після розірвання шлюбу з відповідачем, тобто в серпні 2005 року, а з позовом до суду звернулась у лютому 2008 року.

Крім того, визнавши договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним повністю, суд першої інстанції в порушення положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України фактично вийшов за межі позовних вимог, тому що позивачі просили визнати оспорюваний договір недійсним лише в частині покупця.

Ураховуючи викладене, визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1й ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.