Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнили, посилаючись на те, що 15 грудня 2005 року на шахті "Гвардійська" відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат") під час виконання обов'язків за трудовим договором загинув чоловік ОСОБА_1., батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3, син ОСОБА_4. - ОСОБА_6 Померлий ОСОБА_6 на час загибелі проживав однією сім'єю з позивачками. Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2006 року було визнано винним за ч. 2 ст. 272 КК України працівника ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" Чепурного В.В., який працював на той час гірничим майстром і не забезпечив умови роботи ОСОБА_6 з підвищеною небезпекою для життя, унаслідок чого останній загинув. Смерть близької людини спричинила їм моральну шкоду, яка полягає в їхніх душевних стражданнях від звістки про таку трагічну подію та стражданнях під час поховання померлого. Зі смертю ОСОБА_6 змінився звичайний спосіб їхнього життя, зменшився розмір доходів їхньої сім'ї. У зв'язку зі смертю ОСОБА_6 постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) від 18 січня 2006 року позивачці ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу, а неповнолітній ОСОБА_3 - щомісячну допомогу. Проте моральну шкоду їм не відшкодовано. Позивачі просили стягнути з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на їхню користь моральну шкоду, розмір якої для ОСОБА_1., ОСОБА_2 оцінюють у сумі 20 тис. грн. кожній, для ОСОБА_3, ОСОБА_4. - 40 тис. грн. кожній.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1., ОСОБА_2 по 20 тис. грн. кожній, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4. по 40 тис. грн. кожній на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду не відповідають установленим обставинам, характеру правовідносин, що виникли між сторонами, і судом застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини. Виплата Відділенням Фонду сум на відшкодування моральної шкоди, яка завдана смертю застрахованого членам сім'ї, законом не передбачена. У районного суду не було правових підстав для задоволення позову.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що 15 грудня 2005 року під час виконання своїх трудових обов'язків за трудовим договором на шахті "Гвардійська" ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" загинув член сім'ї позивачів - ОСОБА_6 Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2006 року визнано винним за ч. 2 ст. 272 КК України працівника ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" Чепурного В.В., який працював на той час гірничим майстром та не забезпечив умови роботи ОСОБА_6

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У силу правил ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції цих вимог закону не врахував, дійшов необгрунтованого висновку про те, що судом застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, і в суду не було правових підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції дослідив усі обставини справи, дав їм правову оцінку, дійшов правомірного висновку про заподіяння позивачам моральної шкоди у зв'язку зі смертю члена сім'ї, яка повинна відшкодовуватися роботодавцем.

У силу ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.