Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про встановлення факту нещасного випадку, зобов'язання скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2005 року на території підприємства під час виконання трудових обов'язків він упав та отримав черепно-мозкову травму, забій головного мозку ІІ ст., двосторонні хронічні гематоми.

За фактом нещасного випадку було складено акт за формою Н-5, в якому було зазначено про недоведеність того, що такий нещасний випадок стався з ним на території підприємства, у зв'язку з відсутністю доказів його звернення до медичного пункту чи керівництва з питань отримання травми.

Не погоджуючись зі змістом указаного акта, ОСОБА_1 просив установити факт нещасного випадку, що стався 13 серпня 2005 року на території підприємства під час виконання ним трудових обов'язків, зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1, установити відсутність його вини в нещасному випадку.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що цей спір повинен був спочатку вирішуватися в іншому порядку, ніж судовий, і лише після прийняття висновку територіальним органом державного нагляду за охороною праці позивач у разі незгоди з ним може оскаржити його в судовому порядку, тобто ОСОБА_1 не дотримався досудового врегулювання спору.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 124 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 3 ЦПК України встановлює, що будь-яка фізична чи юридична особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_1 не погодився з висновками відповідача щодо випадку, який з ним стався 13 серпня 2005 року, і, вважаючи свої права порушеними, оскільки він утратив право на отримання передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) страхових сум, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Проте апеляційний суд зазначеного не врахував та в порушення ст. ст. 213, 303 ЦПК України не перевірив по суті законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

За таких обставин постановлена у справі ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.