Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Буделектродсервіс", треті особи: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буделектродсервіс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2008 року,

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до будівельної приватної фірми "Карадаг" (далі - БПФ "Карадаг") про визнання права власності на нерухоме майно. У подальшому уточнила свої позовні вимоги, пред'явивши позов до ТОВ "Буделектродсервіс". Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1. із квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що 12 листопада 1998 року між нею та БПФ "Карадаг" укладено договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого вона стала учасником реконструкції гуртожитку під житловий 55-квартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1. Вона зобов'язалася внести гроші у сумі 17 395 грн. (еквівалентно 4 900 доларів США) за отримання в подальшому у власність однокімнатної квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку. Зобов'язання за договором вона виконала в повному обсязі. У вересні 2003 році дізналась, що власник зазначеного будинку змінився на ТОВ "Буделектродсервіс", який придбав будинок на аукціоні.

У зустрічній позовній заяві ТОВ "Буделектродсервіс" посилається на те, що на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів від 29 листопада 2002 року є власником гуртожитку по вул. Артеківській, 27 у м. Дніпропетровську, який знаходиться в у стадії реконструкції під житловий будинок. Відповідач вважає, що у спірній квартирі ОСОБА_1 мешкає з квітня 1999 року. БПФ "Карадаг" свої зобов'язання за договором НОМЕР_1 від 12 листопада 1999 року перед ОСОБА_1 у частині передачі їй у користування квартири виконало, але не виконало зобов'язання у частині нотаріального оформлення права власності на цю квартиру. Таким чином право відповідача в частині оформлення права власності на спірну квартиру мало було оформлено у квітні 1999 року. Оскільки ОСОБА_1 вселилася у спірну квартиру незаконно, ТОВ "Буделектродсервіс" має право розпоряджатися власністю на свій розсуд.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буделектродсервіс" відмовлено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 12 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та БПФ "Карадаг" було укладено договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 стала учасником реконструкції гуртожитку під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і взяла на себе зобов'язання внести гроші у сумі 17 395 грн. (еквівалент 4 900 доларів США) за отримання в подальшому у власність однокімнатної квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 12 листопада 1998 року ОСОБА_1 внесла авансовий платіж до каси БПФ "Карадаг" у сумі 17 395 грн., отримала ключі та вселилася до спірної квартири. Отже, ОСОБА_1 виконала всі свої зобов'язання згідно угоди з ПП "Карадаг", а останній ухилявся від нотаріального оформлення угоди, а тому вказану угоду судом визнано дійсною. Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буделектродсервіс" суд першої інстанції виходив із того, що факт не оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 на час зміни власника гуртожитку не може бути підставою для виселення останньої зі спірної квартири, оскільки це сталося не з вини ОСОБА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1. та ухвалюючи нове рішення в цій частині й відмовляючи останній у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було взято до уваги, що нормами ЖК України (5464-10) врегульовано питання порядку надання, користування житловими приміщеннями у гуртожитках та визначення статусу гуртожитків, однак відсутні норми про визнання права власності на житлові приміщення у гуртожитках. Крім того, реконструйована частина гуртожитку не була введена в експлуатацію як житловий будинок, а тому суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про наявність підстав визнавати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.