Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2008 року,

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 17 січня 1989 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2, після чого вони стали мешкати в її квартирі АДРЕСА_1 та розпочали капітальний ремонт будинку АДРЕСА_2, який належав батькам відповідача, внаслідок чого значно збільшили вартість цього будинку.

У 1994 році сторони переїхали проживати до будинку батьків відповідача, де продовжували робитикапітальний ремонт, а квартиру продали.

Крім того, ОСОБА_2 мав в особистій власності автомобіль ВАЗ - 2103, в якому поміняли кузов і всю ходову частину, і автомобіль зареєстрували як ВАЗ - 2107.

ОСОБА_1. просила визнати будинок АДРЕСА_2 спільним майном подружжя; виділити їй кімнату площею 18 кв. м, половину коридору, кімнату площею 8,9 кв.м, веранду - 12,4 кв.м, частину погреба, половину хліва, а відповідачу залишити кімнати площею 8,3 кв. м, 7,7 кв.м, половину коридору, коридор площею 5,3 кв.м, передпокій - 9,5 кв.м, кухню - 7,9 кв. м, комору - 3 кв. м, гараж із частиною підвалу, половину сараю, автомобіль; стягнути з відповідача оплату судових витрат.

Під час розгляду справи ОСОБА_1. уточнила позовні вимоги й просила виділити їй 1/3 частину будинку за варіантом № 3 висновку експертизи, тобто 33.4 кв. м, вартістю 58 417 грн.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що все майно належало батькам відповідача і, коли провадилися роботи з благоустрою та ремонту будинку з господарськими будівлями, він власником майна не був, а успадкував будинок із господарськими будівлями й автомобіль у 2002 році.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом зазначеної норми особисте майно дружини, чоловіка може бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за наявності сукупності таких умов, як істотність збільшення вартості майна, збільшення такої вартості саме за час шлюбу, а також за наявності спільних трудових чи грошових затрат обох з подружжя або затрат другого з подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб (а.с. 4).

Згідно з довідкою наданої управлінням внутрішніх справ України Хмельницької області, автомобіль ВАЗ - 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 серпня 2002 року ( а.с. 13).

11 червня 2002 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_3., яка померла в 1994 році, а саме:будинок, сарай, гараж, штахетна огорожа ( а.с.5).

Відповідно до висновку експерта будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2007 року № 23/07 вартість будинку з господарськими будівлями становить 196 821 грн. Вартість виконаних робіт, перерахованих у позовній заяві, становить 103 248 грн. Проведені роботи частково, позитивно вплинули на вартість будинку. При визначенні ринкової вартості будинку, крім технічного стану будинку, значно впливає на її ринкову вартість такий фактор, як місцезнаходження та розмір земельної ділянки. Встановлення дати проведення ремонтно-будівельних робіт виходить за межі компетенції судового експерта (а. с. 49 - 88).

Згідно з звітом від 19 червня 2007 оку № 00284 про експертну оцінку дорожнього транспортного засобу ринкова вартість автомобіля ВАЗ - 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, становить 12 301 грн. 80 коп. ( а.с. 93-94).

Відповідно до робочого проекту газифікації жилого будинку АДРЕСА_2 замовником була ОСОБА_3. (а.с.101).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, належним чином не встановив, чи відбулося збільшення вартості спірного будинку саме за час шлюбу сторін після отримання спадщини ОСОБА_2, чи є таке збільшення його вартості істотним. У рішенні суду не зазначено вартість будинку на час прийняття спадщини та його збільшену вартість на момент виникнення спору, оскільки саме з різниці цих вартостей слід виходити, визначаючи майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.