Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Київське шляхово-будівельне управління № 27" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року,

У лютому 2008 року відкрите акціонерне товариство "Київське шляхово-будівельне управління № 27" (далі - ВАТ "Київське ШБУ № 27" ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2, третя особа - служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення, посилаючись на те, що в нього на балансі знаходиться будинок АДРЕСА_1.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 15 зазначений будинок був визнаний жилим будинком із загальними квартирами. Оскільки відповідачі проживають у кімнаті НОМЕР_1 у комунальній квартирі АДРЕСА_1 без законних підстав, на його неодноразові звернення про виселення не реагують, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року, позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_1 у комунальній квартирі АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у відповідачів відсутнє право на проживання в кімнаті НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1, незважаючи на існування постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, якою зобов'язано ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати відповідачів за вказаною вище адресою, оскільки реєстрація фізичних осіб є актом адміністративного характеру, вона не може впливати на обов'язки, які випливають із житлових правовідносин.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, 1 грудня 2002 року ОСОБА_1. на ім'я голови правління ВАТ ДСУ - 27 Кириченка Г.Г. подала заяву про виділення кімнати в гуртожитку, що по бульвару Я. Гашека, 15 у м. Києві.

На заяві міститься резолюція від 16 грудня 2002 року - "Виділити кімнату з оплатою згідно калькуляції" ( а. с. 22).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 859 будинок № 15 по бульвару Я. Гашека в м. Києві визнано жилим будинком із загальними квартирами. Зобов'язано Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію в установленому порядку видати ордери на жилі приміщення мешканцям, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ( а. с. 7).

Листом на ім'я начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Онуфрієнка С.О. від 31 серпня 2006 року № 390 ВАТ "Київське ШБУ- 27" просило зареєструвати ОСОБА_1., ОСОБА_2 за місцем їхнього проживання ( а. с. 23).

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року визнано протиправною відмову відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в реєстрації місця проживання ОСОБА_1., ОСОБА_2 та зобов'язано провести їхню реєстрацію (а. с.47-52).

Згідно з листом Фонду державного майна України від 5 грудня 2007 року № 10-25-19415 гуртожиток, що розташований по вул. Я. Гашека, 15 в м. Києві, не ввійшов до статутного фонду ВАТ "Київське ШБУ - 27" та знаходиться на його балансі, тобто перебуває в державній власності в управлінні Міністерства транспорту та зв'язку України ( а. с. 85-86).

Відповідно до листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 4 червня 2008 року № 4060 16/14-08 спірний будинок не ввійшов до статутного фонду товариства, однак перебуває на його балансі та залишається в державній власності. Уповноваженим органом управління вказаним майном є Міністерства транспорту та зв'язку України, яке просить не вчиняти будь-яких дій щодо виселення мешканців, які на момент прийняття рішення Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 859 проживали та продовжують проживати в цьому будинку до вирішення питання по суті ( а. с. 111-112).

Відповідно до Указу Президента України від 24 листопада 2008 року № 1073/2008 "Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" (1073/2008) надано розпорядження щодо унеможливлення примусового виселення мешканців з гуртожитків на період до законодавчого врегулювання питання щодо механізму реалізації права таких мешканців на приватизацію займаного ними у гуртожитках житла.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув; не з'ясував, у зв'язку із чим відповідача та членів його сім'ї не було зареєстровано в указаному гуртожитку, чи перебувають вони на квартирному обліку, і не залучив до участі у справі Міністерство транспорту та зв'язку України як уповноваженого органу управління спірним майном.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.