Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року

у справі № 813/155/16

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Трускавецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до МВС України, ГУ МВС України у Львівській області, Трускавецького МВ ГУ МВС України у Львівській області, ГУ НП у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 06 листопада 2015 року № 831 о/с в частині звільнення позивача у запас Збройних Сил згідно п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 07 серпня 1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС України.

Відповідно до наказу від 30 вересня 2015 року № 114 о/с позивачу надано додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 07 вересня 2015 року по 21 серпня 2016 року.

Наказом ГУ МВС у Львівській області від 06 листопада 2015 року № 831 о/с позивача звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) та згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

Так, відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 "Прикінцеві та перехідні положення" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність доказів того, що з 06 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року позивач виявив бажання на прийняття його на службу до поліції, що свідчить про невикористання позивачем свого права на подачу заяви про прийняття на службу до поліцію, а отже не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

При цьому, відповідно до приписів Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) у позивача наявне право звернутись до відповідача із заявою про прийняття його на службу до поліції на загальних підставах, шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Стосовно доводів позивача в частині трудових гарантій передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що норми даної статті поширюється виключно на жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не на чоловіків, які мають лише право на зазначений вид відпустки в порядку частини сьомої статті 179 КЗпП України, а не на трудові гарантії, що з нею пов'язані.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний наказ ГУ МВС у Львівській області від 06 листопада 2015 року № 831 о/с прийнято у межах повноважень та у спосіб визначений Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) .

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .