Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Полтави в інтересахОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; за позовом ОСОБА_2 в інтересахОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_3 доОСОБА_1, прокурора м. Полтави, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_2, орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири та стягнення вартості 1/2 частини квартири

за касаційними скаргами ОСОБА_2, до якої приєднався орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради;ОСОБА_1; першого заступника прокурора Полтавської області на рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2008 року;

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2008 року,

У січні 1997 року прокурор м. Полтави звернувся до суду з вищезазначеним позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 1987 року народження, посилаючись на те, що 26 квітня 1996 року ОСОБА_6 у порушення вимог ст. ст. 78, 144 КпШС України, без дозволу органу опіки та піклування, продала ОСОБА_3квартиру АДРЕСА_1, частка в якій належала неповнолітній дочці -ОСОБА_5. Оскільки ця угода порушує права неповнолітньої дитини, прокурор просив визнати її недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

У грудні 2000 року ОСОБА_2. як опікун неповнолітньої ОСОБА_5 звернулась в її інтересах до суду з позовом до ОСОБА_3про визнання вказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним, посилаючись на відсутність згоди органу опіки та піклування на продаж спірної квартири.

У лютому 2006 року ОСОБА_3звернулась до суду із зазначеним вище зустрічним позовом, в якому просила визнати вказаний договір купівлі-продажу частково недійсним, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири та стягнути з ОСОБА_5 на її користь у порядку повернення сторін у первісний стан вартість цієї частини квартири, посилаючись на те, що ОСОБА_6 мала право продавати належну їй на праві власності 1/2 частину спірної квартири.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2008 року позови прокурора та ОСОБА_2. задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 квітня 1996 року між ОСОБА_5. від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_3., визнано недійсним. У задоволенні позову ОСОБА_3відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позови прокурора, ОСОБА_2. та ОСОБА_3задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 26 квітня 1996 року в частині продажу 1/2 частини спірної квартири, яка належала на праві власностіОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_1. і ОСОБА_3., за кожною, право власності на 1/2 частину спірної квартири. У задоволенні решти позовних вимог сторін відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2., до якої приєднався орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради;ОСОБА_1.; перший заступник прокурора Полтавської області просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати рішення районного суду та змінити рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні її позову про стягнення вартості 1/2 частини квартири й ухвалити рішення про задоволення її позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в цілому, суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 48, 113 ЦК УРСР, виходив з того, що спірна квартира на час укладення угоди перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_5. та її неповнолітньої дочки - ОСОБА_5тому мати не мала права відчужувати свою частку у спільній сумісній власності без згоди іншого співвласника і без згоди органу опіки та піклування.

Скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири частково недійним (у 1/2 частині), суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 мала право на відчуження іншої 1/2 частини квартири, яка належала їй на праві власності, так як частки у приватизованій квартирі є рівними.

Проте до такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності (в порядку приватизації) належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5. та її неповнолітній дочці -ОСОБА_5. 26 квітня 1996 року ОСОБА_6, діючи від свого імені та як законний представник своєї дочки, без дозволу органу опіки та піклування продала цю квартиру ОСОБА_3

Відповідно до змісту ст. ст. 112- 113 ЦК УРСР, який був чинним на час спірних правовідносин, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють, користуються і розпоряджаються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згоду на відчуження майна неповнолітньої повинен був надати орган опіки та піклування, що передбачено ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", за якою батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Судом достовірно установлено і сторонами не заперечується, що такого дозволу ОСОБА_5. на відчуження майна її неповнолітньої дочки орган опіки та піклування не надавав.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що в силу ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР спірний договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним у цілому та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3про визнання права власності на 1/2 частини квартири.

За таких обставин рішення апеляційного суду в цій частині не може вважатися законним й обґрунтованим та відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_3у стягненні вартості 1/2 частини квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, послався на те, що винна в укладенні угоди особа (ОСОБА_6) померла, а її єдиний спадкоємець - дочкаОСОБА_1., хоча й подала заяву про прийняття спадщини, проте ніякого майна не успадкувала, тому з неї неможливо стягнути борг спадкодавця - її матері.

Проте до таких висновків суди дійшли із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоди кожна з сторін зобов'язана повернути все одержане за угодою, а при неможливості повернути в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Оскільки винний учасник договору купівлі-продажу - ОСОБА_6 померла, то відповідати перед ОСОБА_3на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець, в межах вартості майна одержаного у спадщину.

Судами встановлено і підтверджується матеріалами справи, що єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_5. є її дочкаОСОБА_1., яка подала заяву про прийняття спадщини, якою є майно, яке належало на праві власності її матері - частина спірної квартири. У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди належним чином доводи сторін не перевірили та зазначених обставин не врахували.

За таких обставин рішення судів у частині вирішенні позову ОСОБА_3про стягнення вартості 1/2 частини квартири не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для частково скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2, до якої приєднався орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради;ОСОБА_1; першого заступника прокурора Полтавської області; ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2008 року в частині вирішення позову прокурора м. Полтави в інтересахОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; позову ОСОБА_2 в інтересахОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири скасувати і залишити в силі в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2008 року

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2008 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про стягнення вартості 1/2 частини квартири скасувати, в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.