Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недонарахованих страхових виплат, зобов'язання проводити виплати в установленому розмірі та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем з 1 березня 2002 року до 1 лютого 2006 року при вирішенні питання про перерахунок страхових виплат, які йому сплачуються в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, неправильно застосовується коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати та не враховується коефіцієнт зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Крім того, вважає, що невиплатою вказаних коштів йому заподіяно моральну шкоду.

Позивач просив стягнути з відповідача 15 979 грн. 39 коп. недоплачених страхових виплат та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області (далі - відділення) з 1 грудня 2006 року щомісячно сплачувати йому страхові виплати у розмірі 2 187 грн. 92 коп. до наступного перерахунку.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2007 року, позов задоволено частково, ухвалено стягнути з відділення на користь позивача недораховані щомісячні страхові виплати за період з 1 березня 2002 року до 30 листопада 2006 року в сумі 15 979 грн. 39 коп. та зобов'язано відділення з 1 грудня 2006 року щомісячно сплачувати на користь позивача страхові виплати в розмірі 2 187 грн. 92 коп.; в задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обгрунтування касаційної скарги відділення посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування зазначених судових рішень у повному обсязі й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що при нарахуванні позивачу страхових виплат відділення неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) ) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосував до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, встановлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак, з такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони дійшли їх з порушенням норм матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з п. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) (діючого на час виникнення спірних відносин), при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу третього частини першої статті 34 базового Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) , а саме: у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься і в новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з п. п. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року - до постановлення ухвали апеляційним судом, відповідно до яких пункт 7 частини сьомої статті 17 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що відділенням проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу у відповідності з постановами правління Фонду.

Так, перерахування сум щомісячних страхових виплат проводилося застрахованим особам згідно з постановами правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 - на коефіцієнт 1,193, від 4 березня 2003 року № 3 - на коефіцієнт 1,182, від 24 лютого 2004 року № 5 - на коефіцієнт 1,152, від 28 лютого 2005 року № 3 - на коефіцієнт 1,238 та від 6 березня 2006 року № 3 - на коефіцієнт 1,203. У кожній з них зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведений відділенням перерахунок належних позивачу, щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судів було зроблено з порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог, а у апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення в частині стягнення недонарахованих страхових виплат, зобов'язання проводити виплати в установленому розмірі та стягнення судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

У частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди судові рішення є законними, тому вони в цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2007 року в частині стягнення недонарахованих страхових виплат, зобов'язання проводити виплати в установленому розмірі та стягнення судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недонарахованих страхових виплат, зобов'язання проводити виплати в установленому розмірі відмовити.

У решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.