Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення суми,

У серпні 2007 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (далі - ТОВ "Хмельницька універсальна компанія") про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення суми.

Зазначала, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" зобов'язано викупити в неї земельну ділянку № 10 площею 0,10 га в мікрорайоні "Дивокрай", вартістю 75 960 грн.

На виконання зазначеного судового рішення нею був складений проект договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2007 року та стягнути з ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" на її користь 75 960 грн. вартості земельної ділянки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 10 площею 0,10 га в мікрорайоні "Дивокрай", укладений між ОСОБА_1і ТОВ "Хмельницька універсальна компанія". Стягнуто з ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" на користь ОСОБА_175 960 грн. вартості земельної ділянки та 789 грн. 60 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року визначені всі істотні умови договору купівлі-продажу належної ОСОБА_1земельної ділянки, між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов зазначеного договору та відбулося часткове виконання зазначеного договору, а оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору, то такий договір є дійсним.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" зазначало, що ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" ніколи не ухилялося від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 10 площею 0,10 га в мікрорайоні "Дивокрай", оскільки не мало наміру купувати в ОСОБА_1земельну ділянку та сторони не домовлялися щодо всіх істотних умов договору.

Судом установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" зобов'язано викупити в ОСОБА_1земельну ділянку № 10 площею 0,10 га в мікрорайоні "Дивокрай", вартістю 75 960 грн. На виконання зазначеного судового рішення позивачкою був складений проект договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , якщо угода, яка відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України зазначених вимог закону до уваги не взяв; належним чином не перевірив доводів відповідача; не врахував, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та не встановив, чи дійсно сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору земельної ділянки та чи мало місце укладення договору.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2007 року й ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.