Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності в порядку спадкування та виділ частки в натурі; за позовом ОСОБА_4до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування й виділ частки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року,

У січні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи про те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній дід - ОСОБА_1, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки біля цього будинку та грошових вкладів у Державному ощадному банку України. Вважають, що вони мають право успадкувати ту частку вказаного майна, яка б належала в порядку спадкування їхньому батькові - ОСОБА_1, який помер 2 листопада 1992 року, за правом представлення. Вони своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак не можуть отримати правовстановлюючі документи, оскільки дружина їхнього діда, ОСОБА_3., не надає до нотаріальної контори документи про право власності спадкодавця на спадкове майно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати за ними в порядку спадкування право власності на 1/6 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів і виділити їм 1/6 частку будинку й земельної ділянки в натурі.

У процесі судового розгляду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили визнати за ними в порядку спадкування право власності на 1/6 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів і провести поділ будинку відповідно до висновків експертизи.

У лютому 2005 року ОСОБА_4. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3. про визнання в порядку спадкування права власності на 1/6 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів і виділення їх у натурі. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є донькою ОСОБА_1, який померІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки біля цього будинку та грошових вкладів у Державному ощадному банку України. Вона своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак не може отримати правовстановлюючі документи, оскільки ОСОБА_3. не надає до нотаріальної контори документів про право власності спадкодавця на спадкове майно.

У процесі судового розгляду ОСОБА_4. уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/6 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів і провести поділ будинку відповідно до висновків експертизи.

У червні 2005 року ОСОБА_3. звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4. про визнання права власності на спірний будинок і земельну ділянку, зазначаючи про те, що вона є дружиною померлогоІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, тому має право на 1/2 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів як майна, набутого в період шлюбу, і поділу в порядку спадкування підлягає 1/2 частка вказаного майна. У зв'язку із цим вважає, що їй повинно належати 4/6 частки спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів, ОСОБА_4 - 1/6 частка, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - 1/6 частка. ОСОБА_3. просила визнати за нею право власності на спірний будинок і земельну ділянку в цілому з виплатою ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 грошової компенсації за належні їм частки в будинку та земельній ділянці за рахунок належних їй 4/6 часток грошових вкладів у Державному ощадному банку України.

У процесі судового розгляду ОСОБА_3. змінила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя, визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/6 частку спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів і провести поділ будинку відповідно до висновків експертизи.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3. задоволено, позов ОСОБА_4. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3. право власності на 64/100 частки будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - на 22/100 частки будинку, за ОСОБА_4. - на 14/100 часток будинку. Проведено поділ спірного будинку відповідно до висновку додаткової будівельно-технічної експертизи від 21 липня 2006 року № 1537 з виділенням кожній стороні конкретних приміщень. Припинено загальну сумісну власність на спірний будинок. Визнано за ОСОБА_3. право власності на 4/6 часток грошових вкладів у Державному ощадному банку України, за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - на 1/6 частку грошових вкладів, за ОСОБА_4. - на 1/6 частку грошових вкладів. Припинено загальну сумісну власність грошових вкладів.

Додатковим рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. про визнання права власності на земельну ділянку задоволено. Визнано за ОСОБА_3. право власності на 4/6 часток земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - на 1/6 частку цієї земельної ділянки, за ОСОБА_4. - на 1/6 частку земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 квітня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4. та зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і передачу справи на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення міського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3., апеляційний суд виходив із того, що в них відсутні передбачені законом підстави для звернення до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно, оскільки для цього існує нотаріальна контора, яка наділена повноваженнями на здійснення даних дій і перешкод для них немає. Щодо вимог про поділ спірного будинку й земельної ділянки та встановлення порядку користування ними, то ці вимоги є передчасними, оскільки в сторін відсутні документи, які підтверджують їх право власності на спадкове майно.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з позовних заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4., при зверненні до суду вони посилались на те, що дружина померлого ОСОБА_1, ОСОБА_3., перешкоджає їм в отриманні правовстановлюючих документів на спадщину, оскільки не надає до нотаріальної контори документів про право власності спадкодавця на спадкове майно, чим порушує їхні права на отримання спадщини.

У зв'язку із цим вони були вимушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3. зазначала, що відповідно до правовстановлюючих документів власником спірного будинку, земельної ділянки та грошових вкладів є померлий ОСОБА_1, однак вона має право власності на 1/2 частку цього майна, оскільки воно набуте в період шлюбу.

Тобто між сторонами виник спір щодо спадкового майна.

Однак апеляційний суд у порушення ст. 213 ЦПК України вказаних вимог закону та обставин справи не врахував, не звернув належної уваги на те, що між сторонами виник спір щодо поділу спадкового майна та справа розглядається судами з січня 2005 року, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у сторін підстав для звернення до суду з даними позовами.

За таких обставин визнати ухвалене апеляційним судом рішення законним і обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.