Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 3 квітня 2008 року,

У лютому 2007 року під час розгляду Кременецьким районним судом Тернопільської області кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, та ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, ОСОБА_1. звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що при скоєнні відносно неї злочину відповідачами були пошкоджені її речі, вартість яких вона оцінює в 665 грн. Крім того, діями відповідачів їй завдано моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в розмірі 665 грн. та 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2007 року ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні відносно ОСОБА_1. злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, і призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні відносно ОСОБА_1. злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, і призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Цивільний позов ОСОБА_1. задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду в розмірі 665 грн. і 40 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2007 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до районного суду для вирішення в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без змін.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_1. 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 3 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено: виключено з рішення суду вказівку про солідарну відповідальність ОСОБА_2. та ОСОБА_3. при відшкодуванні ОСОБА_1. моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 6 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_3. - 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не надано, а судом не здобуто доказів щодо заподіяння їй відповідачами матеріальної шкоди.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві ОСОБА_1. зазначала, що під час скоєння відносно неї злочину відповідачами були пошкодженні її речі (чоботи, шкарпетки, штани джинсові), а також унаслідок їхніх дій вона загубила мобільний телефон, у зв'язку із чим їй завдана матеріальна шкода в розмірі 665 грн.

У вироку Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2007 року вказано, що відповідно до протоколу огляду місця події від 19 листопада 2006 року на місці скоєння злочину виявлено, зокрема, штани джинсові жіночі темно-синього кольору, плавки жіночі, чобіт лівий жіночій, шкарпетку синього кольору, що належать потерпілій. Цим же вироком суду зазначені речі були повернуті ОСОБА_1.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України вказаних положень закону та обставин справи не врахував, не з'ясував належним чином питання: який мобільний телефон (модель, колір, вартість) загубила ОСОБА_1., за яких обставин і чим це підтверджується; чи отримані ОСОБА_1. її речі згідно з вироком суду, чи є вони в наявності та в якому вони стані, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що позивачкою не надано, а судом не здобуто доказів щодо заподіяння їй відповідачами матеріальної шкоди.

Залежно від установленого суду слід роз'яснити позивачці її право заявити клопотання про призначення експертизи для визначення розміру завданої їй матеріальної шкоди.

Крім того, не можна погодитись із висновком апеляційного суду про те, що відповідачі повинні нести не солідарну відповідальність перед позивачкою, а в частках відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно зі ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Судом установлено, що відповідачами було завдано позивачці моральну шкоду внаслідок їхніх спільних протиправних дій відносно неї.

Разом з тим у матеріалах справи відсутня заява позивачки про визначення відповідальності відповідачів у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Натомість позивачка як у позовній заяві, так і в судовому засіданні просила саме про солідарну відповідальність відповідачів.

За таких обставин у апеляційного суду не було передбачених законом підстав для зміни рішення районного суду шляхом виключення з нього вказівки про солідарну відповідальність відповідачів перед позивачкою при відшкодуванні моральної шкоди, визначення ступеня їхньої вини та стягнення з відповідачів моральної шкоди у відповідних частках.

Також не можна повністю погодитись із висновками судів щодо визначеного ними розміру грошового відшкодування моральної шкоди, оскільки вони не в повній мірі відповідають положенням, які містяться в ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , тому що прийняті без урахування тяжкості вчиненого відносно позивачки злочину та засад справедливості.

У зв'язку з наведеним визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 3 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.