Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" до ОСОБА_1про стягнення плати за проживання в гуртожитку,

У листопаді 2006 року закрите акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (далі - ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення плати за проживання в гуртожитку.

Зазначало, що ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" є власником гуртожитку, що розташований за АДРЕСА_1. Відповідачка разом із дитиною мешкає в кімнаті НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку.

Посилаючись на те, що відповідачка не здійснює оплату за користування гуртожитком та не оплачує комунальні послуги відповідно до умов укладеного договору найму, просило стягнути з ОСОБА_1. на користь ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" 2 114 грн. 55 коп. заборгованості.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2007 року позовні вимоги ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" 2 114 грн. 55 коп. заборгованості з оплати за користування гуртожитком, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2007 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського", суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" на праві власності належить гуртожиток по АДРЕСА_1

Зазначений гуртожиток має статус гуртожитку для проживання одиноких осіб.

У січні 1998 року між ЗАТ Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" та ВАТ "Укртелеком" був укладений договір найму кімнати НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку для проживання відповідачки, яким було визначено розмір плати за користування жилою площею та за комунальні послуги.

Відповідно до умов договору від 1 січня 2006 року розмір плати за проживання відповідачки в гуртожитку складав 341 грн. 50 коп. на місяць.

З 1 березня 2006 року строк дії договору найму закінчився.

Розпорядженням голови правління ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" від 13 жовтня 2006 року № 12 для мешканців, що проживають за договором найму та займають кімнати в гуртожитку, що розраховані на три ліжкомісця, встановлена плата за проживання з розрахунку 148 грн. 50 коп. за одне ліжкомісце.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 року № 342 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (342-2005-п) державне регулювання за проживання в гуртожитку відмінено і ціни є вільними.

Установивши, що відповідачка не перебуває з позивачем у трудових відносинах, проживає у кімнаті НОМЕР_1 у гуртожитку на умовах найму, разом із сином займає кімнату, яка розрахована на три ліжкомісця, ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" є власником гуртожитку та відповідно до чинного законодавства може самостійно встановлювати плату за проживання в зазначеному гуртожитку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського".

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й змінене апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2007 року скасувати, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.