Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: комунальне підприємство "Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 6" (далі - КП "ВРЄЖО № 6"), відділення в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про виселення тимчасових мешканців, вселення у квартиру, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП "ВРЄЖО № 6", відділення в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, третя особа - відділ опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання права користування жилою площею,

У січні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 1991 року народження, звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 травня 1972 року ОСОБА_1. на п'ятьох членів сім'ї надано ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 Відповідач ОСОБА_3. був прописаний та проживав у цій квартирі, як син ОСОБА_1., з 1972 року. У 1986 році він виписався із спірної квартири. 21 березня 1993 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. укладено договір піднайму, у зв'язку з чим останнього було прописано у квартирі. Договір піднайму укладався на строк до 1 січня 1995 року. На цей же строк ОСОБА_1. і давала згоду на прописку свого сина у квартирі. Після укладення договору піднайму відповідач не вселявся у квартиру, однак виписуватися також не бажав. У лютому 2005 року відповідач ОСОБА_3. разом із своєю дружиною ОСОБА_5. та двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, 1990 року народження, та ОСОБА_7., 1995 року народження, самовільно, без дозволу позивачки вселилися у спірну квартиру, встановили порядок користування жилим приміщенням, унаслідок чого позивачка ОСОБА_1. та її донька і позивачка ОСОБА_2. разом із неповнолітнім сином ОСОБА_4, 1991 року народження, проживають в одній суміжній кімнаті. Крім того, після самовільного вселення до спірної квартири відповідачі створюють неможливі для проживання умови, створюють конфлікти. На думку ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відповідачі самоправно зайняли квартиру і останні є тимчасовими мешканцями. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1., ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 1991 року народження, просили виселити відповідачів із квартири, зняти їх з реєстрації, а позивачок вселити у спірне жиле приміщення.

ОСОБА_3., ОСОБА_5., які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, 1990 року народження, та ОСОБА_7., 1995 року народження, звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про визнання права користування квартирою. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_3. є сином ОСОБА_1. У 1972 році мати ОСОБА_1. отримала ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на п'ятьох членів сім'ї, у тому числі і наОСОБА_8. До 2005 року ОСОБА_8. із членами своєї сім'ї наймали квартиру. Однак у зв'язку із скрутним матеріальним становищем вони не змогли більше винаймати квартиру. У червні 2005 року позивачі, зі згоди матері, ОСОБА_1., та сестри, ОСОБА_2., вселилися у спірну квартиру де і мешкають до теперішнього часу. Крім того, між сторонами був визначений порядок користування квартирою, згідно якого матір та сестра займали суміжну кімнату, діти займали прохідну кімнату, а позивачі за зустрічним позовом - окрему кімнату. Позивачі вважають, що вони, вселившись у квартиру як члени сім'ї наймача, набули разом з іншими рівного права користування жилим приміщенням. Іншого житла позивачі за зустрічним позовом не мають.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 1991 року народження, задоволено частково. Вселено ОСОБА_1. та ОСОБА_2. разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4. у квартиру АДРЕСА_1 Зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_6, 1990 року народження, ОСОБА_7., 1995 року народження, право на користування квартирою АДРЕСА_1 Зобов'язано відділення в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зареєструвати ОСОБА_5. за адресою: АДРЕСА_1 В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Рішення суду, як зазначено у статті 213 ЦПК України, повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

До членів сім'ї наймача, згідно статті 64 ЖК України, належать дружина наймача їх діти та батьки.

Визнаючи за ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_6, 1990 року народження, та ОСОБА_7., 1995 року народження, право на користування спірною квартирою, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3. та ОСОБА_5. вселилися у цю квартиру за згоди ОСОБА_1. та ОСОБА_2., хоча їх письмова згода на вселення відсутня. Крім того, ОСОБА_3. та ОСОБА_5. не є тимчасовими мешканцями у відповідності до статті 98 ЖК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків та інших осіб лише за письмовою згодою всіх членів сім'ї (стаття 65 ЖК України).

Установлено, що наймач квартири ОСОБА_1. та член її сім'ї ОСОБА_2. письмової згоди на вселення ОСОБА_3., ОСОБА_5. та їх неповнолітніх дітей до спірної квартири не давали.

Оцінюючи покази свідків, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3. та ОСОБА_1. вселилися до квартири за усної згоди наймача квартири та членів її сім'ї.

Проте, згідно статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установлено, що покази свідків, які давали покази на підтвердження вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2., є протилежними показам свідків, які давали покази на підтвердження вимог ОСОБА_3. та ОСОБА_5.

Під час оцінки доказів суд повинен взяти до уваги всі докази, які обґрунтовуються вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі і об'єктивно їх оцінити.

21 січня 1993 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. укладено договір піднайму, у зв'язку з чим ОСОБА_3. було прописано у спірній квартирі на строк до 1 січня 1995 року.

Судом не звернуто уваги, що ОСОБА_3. було прописано у спірній квартирі під умовою і цьому факту не надано оцінки.

ОСОБА_3. з 13 квітня 1990 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. До травня 2006 року ОСОБА_5. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2006 року ОСОБА_5., ОСОБА_6, 1990 року народження, та ОСОБА_7., 1995 року народження, визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Однак, судом не звернуто уваги, що це рішення прийнято у період, коли в суді розглядався позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про виселення, у тому числі і ОСОБА_5., із квартири АДРЕСА_1

Крім того, судом не вияснено питання чи намагалася ОСОБА_5. у період з 1990 року по 2006 рік зареєструватися у спірній квартирі та чи чинилися їй перешкоди у цьому.

Крім того, судом залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_3., ОСОБА_5. та їх діти вселилися у спірну квартиру у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Отже, судом першої інстанції не повно з'ясовані всі обставини у справі, не досліджені всі докази та не надано їм належної оцінки.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.