Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на самочинно збудовану кухню розміром 2.3х2.8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що згідно з договором дарування від 9 лютого 2000 року вона є власницею 14/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачі є співвласниками цього будинку. У 2000 році вона самочинно збудувала прибудову розміром 2.3х2.8, яку має намір узаконити в установленому законом порядку, але за відсутності згоди ОСОБА_3. цього зробити не може.

У лютому 2008 року ОСОБА_2. подав зустрічний позов про знесення самочинно зведеної ОСОБА_1. прибудови до житлового будинку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3. задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Розглядаючи з підстав, передбачених ст. 376 ЦК України вимоги, ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції не з’ясував, чи є відповідачі такими, від визнання позову якими, як сусідами, позов підлягає задоволенню; чи є вони належними відповідачами; на яку особу (орган) державою покладено обов’язок здійснювати контроль за будівництвом.

Відмовляючи в первісному позові й задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3. про знесення зведеної ОСОБА_1. прибудови, суд виходив із того, що ця споруда зведена з порушенням державних будівельних норм і правил та прав ОСОБА_3., оскільки на 20 см стіна прибудови заступає на стіну належної йому частини будинку та відповідну смугу належної йому земельної ділянки.

Такий висновок зроблено без належної перевірки доводів сторін і наданих ними доказів.

Зокрема, суд не дав оцінки суперечливій інформації, відображеній у планах будови на аркушах справи 8 та 23, стосовно заступлення чи ні однієї стіни прибудови позивачки на стіну частини будинку відповідача ОСОБА_3.

Задовольняючи вимоги відповідача про знесення спірної добудови на підставі ч. 4 ст. 376 ЦК України, суд належним чином не з’ясував, чи мав право відповідач ставити таку вимогу та чи не регулюються спірні відносини ч. 7 ст. 376, ст. 391 ЦК України.

Вважаючи, що одна стіна прибудови ОСОБА_1. знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3., суд не послався на доказ цієї обставини, не співставив схему наданої йому земельної ділянки (а.с. 33) з планом будинку та спірної прибудови, не встановив меж цих об’єктів.

Установивши, що на земельній ділянці відповідача знаходиться одна стіна спірної прибудови, суд ухвалив рішення про знесення всієї прибудови, не з’ясувавши, чи завдає шкоди інтересам відповідача решта споруди.

Вважаючи, що ця споруда зведена з порушенням "відстані червоної лінії вулиці", суд не визначився як ця обставина впливає на інтереси відповідача та чи є він особою, яка має право вимагати дотримання таких параметрів.

Апеляційний суд наведені порушення не врахував та безпідставно відхилив апеляційну скаргу.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Р ішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.