Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2", пересувної механізованої колони-51 (далі - ПМК-51) підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, поновлення в списках черговості на житло та внесення змін до трудової книжки,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2", ПМК-51 підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, поновлення в списках черговості на житло та внесення змін до трудової книжки.

Зазначала, що відповідно до наказу від 1 серпня 1994 року № 22-к вона була прийнята у ПМК-51 "Трест "Кримспецагробуд-2" на посаду ведучого інженера економіста.

Наказом підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" від 30 червня 2006 року № 24-п проведено реорганізацію структурних підрозділів ПМК-51 та ПМК-4 шляхом злиття на базі ПМК-51.

На виконання цього наказу ПМК-51 було видано наказ від 6 липня 2006 року № 35-к про скорочення штату працівників, про що її було попереджено.

Наказом ПМК-51 "Трест "Кримспецагробуд-2" від 7 вересня 2006 року № 50-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Із цим наказом вона була ознайомлена 7 вересня 2006 року.

Позивачка вважає своє звільнення незаконним, проведеним із порушенням трудового законодавства, оскільки реорганізації та скорочення штату працівників на підприємстві не було. Крім того, їй не було запропоновано інші вакантні посади й звільнення проведено без згоди профспілкового комітету. Крім того, незаконними діями підприємства їй була завдана моральна шкода.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просила задовольнити позов.

У подальшому ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги й просила поновити її в списках черговості на житло та внести зміни до запису в трудовій книжці.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2006 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПМК-51 підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" від 7 вересня 2006 року № 50-к у частині звільнення ведучого інженера-економіста ОСОБА_1 Поновлено позивачку на роботі в ПМК-51 підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" на посаді ведучого інженера-економіста з 7 вересня 2006 року. Стягнуто з ПМК-51 підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 607 грн. 20 коп. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Поновлено позивачку в списках черговості на житло на підприємстві "Трест "Кримспецагробуд-2" згідно з первісною датою постановлення на облік. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" від 30 червня 2006 року № 24-п, стягнення з підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" моральної шкоди в розмірі 1 330 грн., внесення виправлень до трудової книжки стосовно запису про прийняття на роботу в 1994 році відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2007 року зазначене рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення в списках черговості на житло. У іншій частині - рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування наказу ПМК-51 підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" від 7 вересня 2006 року № 50-к у частині звільнення ведучого інженера-економіста ОСОБА_1, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення її в списках черговості на житло та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог чинного законодавства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) "Про практику розгляду трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно із ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що її фактично звільнено з роботи до проведення реорганізації підприємства, при звільненні за скороченням штату працівників не запропоновано іншу роботу. Крім того, вона була головою первинної профспілкової організації ПМК-51, а звільнення проведено без попередньої згоди вищого виборного органу професійної спілки.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 301- 304 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; не перевірив доводів ОСОБА_1; не дав належної оцінки зазначеним доказам; не вмотивував висновку, за яким не прийняв їх до уваги, зазначивши лише про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з додержанням норм трудового законодавства.

Разом з тим не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статутом підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" та Положенням про пересувну механізовану колону № 51, затвердженим керуючим підприємства "Трест "Кримспецагробуд-2" 28 травня 2003 року, ПМК-51 не є юридичною особою, входить до складу структурних підрозділів "Трест "Кримспецагробуд-2".

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не перевірив, чи є ПМК-51 юридичною особою, і стягнув з ПМК-51 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що позивачка є головою первинної профспілкової організації ПМК-51, а тому при її звільненні відповідно до вимог ст. 252 КЗпП України необхідна згода вищого виборного органу професійної спілки.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2006 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.