814/3643/14 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 22.06.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ТОВ "МГЗ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Міндоходів (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 жовтня 2014 року № 504000003/2014/000055/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 29 жовтня 2014 року № 504010000/2014/00018.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини справи та дійшов помилкових висновків щодо неможливості розмитнення ввезеного товару за заявленою декларантом митною вартістю такого товару, визначеною за першим методом (за ціною договору). Водночас, ТОВ "МГЗ" вважає, що надало всі належні та необхідні документи, які надають можливість розмитнити товар за заявленою ним митною вартістю, і такі документи жодних розбіжностей чи ознак підробки не містили.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця просила залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 01 квітня 2014 року між ТОВ "МГЗ" та ВАТ "Єдіная торговая компанія" (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого з урахуванням Додатку № 20 (Специфікації № 20) від 22 вересня 2014 року, продавцем здійснювалась поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917,00 т., за ціною 290,00 доларів США за тонну на загальну суму - 1715930,00 доларів США. При цьому вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоди відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Позивач 29 жовтня 2014 року подав до Митниці електрону митну декларацію № 504010000/2014/002733, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ "МГЗ" надало контракт № RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, Специфікацію № 20 від 22 вересня 2014 року, інвойс № V-292 від 18 жовтня 2014 року, накладну СМГС АУ 870511 від 19 жовтня 2014 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару від 20 жовтня 2014 року, паспорт якості.

Під час здійснення митного контролю відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у ТОВ "МГЗ" додаткові документи, а саме: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На виконання зазначеної вимоги позивачем надані: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 4775 від 27 жовтня 2014 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно з умовами Контракту та Специфікації № 20, датовані 22 серпня 2014 року, 29 серпня 2014 року, 05 вересня 2014 року, 12 вересня 2014 року, 19 вересня 2014 року.

Згідно з інформацією біржових котирувань ціна на товар за Специфікацією № 20 склала 290,00 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою та 40 доларами США.

Крім того, позивач повідомив Митницю про те, що товар "сода каустична", що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду поданих позивачем документів 29 жовтня 2014 року Митниця прийняла рішення № 504000003/2014/000055/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію за ціною 364,00 доларів США за тонну. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 18 вересня 2013 року № 504010000/2013/002028.

У рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів зазначено, що метод за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується.

Суб'єкту господарювання було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2014/0018 від 29 жовтня 2014 року.

У зв'язку із необхідністю використання товару у виробництві, позивач 30 жовтня 2014 року подав нову митну декларацію № 504010000/2014/002739, у якій ціна ввезеного позивачем товару визначена відповідно до прийнятого Митницею рішення № 504000003/2014/000055/1. Декларантом сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення товару, а товар випущено у вільний обіг.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови Митниці протиправними, ТОВ "МГЗ" звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані Митниці документи не містять в собі розбіжностей та підтверджують правильність обчислення митної вартості товару за основним методом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у Митниці під час перевірки заявленої декларантом митної вартості товару та доданих до декларації документів виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення такої митної вартості позивачем за першим (за ціною договору) методом. При цьому в ході консультацій з митним органом позивач зазначені сумніви та розбіжності не спростував, додатково витребуваних документів, які б надали можливість визначити митну вартість товару за першим методом, відповідачу не надав.

Також судом апеляційної інстанції установлено, що 18 вересня 2013 року ТОВ "МГЗ" ввозило на митну територію України аналогічний товар - соду каустичну (розчин натрію їдкого) тієї ж марки (РД) та за тими ж умовами поставки СРТ. При цьому, позивач задекларував ціну товару за першим методом в розмірі 364 долари США за тонну.

Крім того, згідно з даними програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів України рівень митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено Харківською митницею за основним методом визначення митної вартості, складає 0,45-0,49 доларів США за 1 кг. NаОН.

Відповідно до паспортів якості на товар, які надавались на виконання Контракту, товар відноситься до небезпечних вантажів та на тару нанесений знак небезпеки відповідно до ГОСТ 19433-88. Відповідно до цього ГОСТУ до 8 класу небезпечних вантажів відносяться їдкі корозійні речовини - сода каустична. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що відправник, перевізник чи одержувач зобов'язані були здійснити в установленому законом порядку страхування відповідальності, а вказана сума мала входити до митної вартості товару.

Продавець товару у спірному випадку не є його виробником, а декларант на пропозицію надати митному органу договір між виробником та продавцем товару, такого договору не надав.

При цьому, за твердженням Митниці, експортером при попередньому декларуванні за ціною 364 долари США був ВАТ "Хімпром" (виробник товару, який ввозився у спірному випадку).

Комерційну пропозицію виробника товару можливо було б вивчити за даними прайс-листів, каталогами або специфікаціями, яких позивач також не надав.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності оспорюваних рішення та картки відмови.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

СРТ (перевезення оплачено до) - означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

При цьому, правило FOB MED застосовується лише для морських та водних перевезень, включає в себе оплату продавцем лише до порту.

Цінова інформація міжнародної біржової організації ICIS Caustic Soda (Europe) базується на умовах поставки FOB та відповідно до Правил Інкотермс-2010 термін "Франко борт" означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що СРТ-дорожчий вид перевезення, тому як включає в себе поставку товару безпосередньо до місця, яке визначає сам покупець. Відповідно, за умовами перевезення СРТ вартість товару буде вищою, ніж за умов FOB.

Отже, у спірному випадку нелогічним видається формування ціни в залежності від цінової інформації біржової організації ICIS Caustic Soda, а також незрозумілим та нелогічним є зменшення ціни товару на 40 доларів США за 1 кг. соди каустичної.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Оскільки жодних доказів щодо фактичного страхування спірного товару Митниця як суб'єкт владних повноважень не надала, то суд вважає помилковим висновок відповідача та суду апеляційної інстанції про необхідність надання документів страхування спірного товару. Водночас, суд звертає увагу на те, що порушення імпортером вимог законодавства України щодо обов'язкового страхування небезпечного вантажу не може мати наслідком збільшення митної вартості ввезеного товару.

Ч. 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року № 21-498а15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції згідно з вимогами абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Зважаючи на те, що раніше аналогічний товар ввозився за ціною значно нижчою, ніж задекларувало ТОВ "МГЗ" у спірному випадку, умови поставки (CPT) відрізняються від умов поставки FOB, які покладено в основу формування ціни товару, з наданих відповідачу документів неможливо було дослідити об'єктивність формування ціни ввезеного товару з урахуванням знижки на 40 доларів США за 1 кг., суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у Митниці обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем та подальшим витребуванням у нього додаткових документів.

Водночас, ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Ненадання на вимогу Митниці додаткових документів, у тому числі з об'єктивних причин, позбавило відповідача можливості перевірити та прослідкувати формування заявленої до митного оформлення митної вартості ввезеного товару. Своєю чергою, наряду з іншими обставинами справи, суд бере до уваги те, що вказані розбіжності та недоліки позивач під час консультацій з митним органом не спростував, надані документи загалом не спростували обгрунтованих сумнівів Митниці у достовірності наданої інформації.

Зважаючи на те, що наявні у Митниці обґрунтовані сумніви щодо достовірності інформації про ціну товару та правильність визначення митної вартості товару декларантом не спростовані, а відповідачем у встановленому порядку отримана інформація щодо значно вищої вартості спірного товару "сода каустична" за одну тонну, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення та картки відмови у цій справі.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.