Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватне підприємство "Бея Сом", ОСОБА_3, про повернення завдатку й додаткової сплати суми завдатку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2 про розірвання договору завдатку, стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 2 жовтня 2007 року він і відповідачка домовилися про продаж жилого будинку АДРЕСА_1. У цей же день із метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу передав ОСОБА_2 завдаток у розмірі 5 тис. грн.

Проте остання в подальшому відмовилася від виконання умов договору, повернути суму завдатку відмовляється.

Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідачку, позивач просив стягнути з неї на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. грн., 1 700 грн. моральної шкоди та судові витрати в сумі 147 грн.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач в односторонньому порядку необгрутновано ухилився від укладання договору купівлі-продажу будинку, вини відповідачки в цьому немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Проте таких висновків суд дійшов із грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 5тис. грн. є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення його в подвійному розмірі.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки 5 тис. грн. сплаченого ним авансу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, - оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 117 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (далі - ІТЗ) у сумі 30 грн., які він просив стягнути з відповідачки.

Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню 50 грн. витрат на сплату судового збору та 30 грн. коштів на оплату ІТЗ.

Керуючись ст. ст. 88, 336, 341, 346 ЦПК України, ст. ст. 570, 571 ЦК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 тис грн. авансу та 80 грн. судових витрат, а всього 5 080 (п'ять тисяч вісімдесят) гривень.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.