Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ізмаїльської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про знесення самочинного будівництва за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2008 року,

У липні 2006 року Ізмаїльська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва, просила зобов'язати відповідачів знести гараж, розміром 4, 0 х 5, 6 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1, посилаючись на те, що гараж побудовано без отримання належного дозволу.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов Ізмаїльської міської ради задоволено. Зобов'язано відповідачів знести самочинне будівництво - гараж, розміром 5, 6 х 4, 0 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що гараж відповідачами збудований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу, належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил та порушує права власника сусіднього будинку.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Також ст. 376 ЦК України визначені відповідні правові наслідки здійснення особою самочинного будівництва в залежності від певних підстав і обставин, зокрема визнання права власності на самочинне будівництво, або його перебудова чи знесення.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 та надвірних споруд, а саме 1/8 частини сараю "Б", мешканці будинку спільно користуються земельною ділянкою, на якій розташований будинок і спірний гараж.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилалися на те, що гараж побудований ними відповідно до проекту, узгодженого з усіма органами та посадовими особами, які здійснюють контроль при будівництві, і за згодою всіх мешканців будинку. Згідно з технічним висновком Ізмаїлького відділу КП-3 Одеської філії ДП "НДІ проектреконструювання" будівля відповідає будівельним нормам та правилам і може експлуатуватися як гараж. Міжвідомча комісія Ізмаїльської міської ради надала їм згоду на оформлення перебудованої 1/8 частини сараю "Б" під гараж за умови виконання ними робіт з відведення ливневих вод, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6., які є власниками сусіднього будинку АДРЕСА_2, перешкоджають виконанню таких робіт, хоча останні придбали будинок уже після побудови гаража.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 301- 304, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не перевірив доводів відповідачів, не надав належної оцінки зазначеним доказам, не вмотивував висновку про визнання будівництва самочинним, не зазначив, за якими саме підставами побудований відповідачами гараж визнано самочинним будівництвом та відповідно які повинні бути правові наслідки такого будівництва, і передчасно дійшов висновку про знесення самочинного будівництва - гаража.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.