6-5088св09 Про захист права власності шляхом визнання нерухомого майна самочинним будівництвом і забов*язання знести будівлю - 15.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушеного права власності шляхом визнання нерухомого майна самочинним будівництвом і зобов'язання його знести за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2008 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником жилого будинку і земельної ділянки № 1 площею 0, 1496 га, що розташована на вулиці Незалежності в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Указувала, що відповідач на сусідній земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, самочинно, без відповідних дозволів і проектної документації, здійснює будівництво двоповерхової господарської будівлі та гаража. Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 29 листопада 2007 року ОСОБА_2зобов'язано припинити будівництво, однак останній продовжує здійснювати будівельні роботи, що порушує її право власника. Просила суд про захист права власника шляхом визнання самочинним будівництво нерухомого майна, а саме: господарської будівлі, зазначеної на плані під літерою"Г", гаража - під літерою "Б" - та зобов'язання відповідача знести зазначені об'єкти.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. є власником земельної ділянки, площею 0, 1496 га, що розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район с. Віта Поштова, вул. Незалежності, 1, наданої їй для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 6). ОСОБА_2. є власником сусідньої земельної ділянки площею 0, 1494 га, що розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район АДРЕСА_1 (а.с. 15).

На належній йому земельній ділянці ОСОБА_2. зведено критий басейн, розміром 16,10 х 7,66 х 1,50 х 10,99, зазначений на плані під літерою "Г", та гараж - під літерою "Б".

Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності факту порушення її права власності.

Однак з висновком судів не можна погодитись із таких підстав.

Так, заявляючи в суді вимоги про захист права власності, ОСОБА_1. посилалась на порушення її прав у зв'язку зі зведенням відповідачем на межі їхніх земельних ділянок двоповерхової господарської споруди, зазначеної на плані під літерою "Г", з порушенням будівельних, архітектурних, санітарних та пожежних норм, оскільки вона перешкоджає належним чином користуватися належними їй земельною ділянкою й будинком за їх цільовим призначенням.

На підтвердження своїх доводів посилалася на висновок спеціаліста № 4-01 будівельно-технічного дослідження будинків, розташованих АДРЕСА_1 відповідно до якого на території земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, розташований гараж на межі із земельною ділянкою, яка належить позивачці, що не відповідає вимогам державних будівельних норм і правил та порушує її права, а також на рішення десятої сесії п'ятого скликання Віто-Поштової сільської ради від 20 листопада 2007 року, яким ОСОБА_2зобов'язано припинити самовільно розпочате будівництво цієї господарської будівлі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

У порушення норм ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд зазначеним доводам ОСОБА_1. й наданим нею доказам оцінки не дав, а, зробивши висновок про відсутність факту порушень прав позивачки залишив поза увагою, що відповідно до пп. 3, 25 ДБН 360-92 для догляду за будівлями і забезпечення поточного ремонту відстань до бокової межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни необхідно приймати не менше 1 метра, одночасно вимагається забезпечити налаштування необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних опадів з крівель і карнизів будівель на території суміжних ділянок. Відстань від житлових будинків до господарських будівель і споруд необхідно приймати відповідно до санітарних вимог, але не менше протипожежних. Чи відповідає зазначеним нормам зведена відповідачем будівля, суд не встановив. При цьому суд, усупереч вимогам ч. 4 ст. 10, ст. 143 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не обговорив питання про призначення експертизи чи витребування інших висновків відповідних органів про дотримання будівельних, санітарних, архітектурних та пожежних норм при спорудженні відповідачем вказаної будівлі.

Судами також не враховано, що відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно з чч. 1, 3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи з положень норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд не врахував, що способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Залишаючи без змін судове рішення, апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції норм процесуального й матеріального права.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.