Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що перебувала в трудових відносинах з орендним підприємством "Енергодарський домобудівлений комбінат". У жовтні 1990 року, перебуваючи в службовому відрядженні з нею стався нещасний випадок. 3 січня 1991 року був складений акт за формою Н-1, і наказом від 10 січня 1991 року № 7 нещасний випадок було визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Висновком МСЕК від 13 лютого 1992 року їй було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. Відповідно до наказу від 29 вересня 1992 року № 769 підприємство почало виплачувати їй суму на відшкодування завданої шкоди щомісячно.

У березні 1994 року орендне підприємство "Енергодарський домобудівлений комбінат" було реорганізовано, а майно передано ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Відповідно до наказу від 24 червня 1994 року № 900-к відповідач проводив оплату відшкодування шкоди до березеня 1995 року включно з коригуванням сум з урахуванням змін заробітної плати у зв'язку з інфляцією. 1 квітня 1995 року відповідач припинив виплату сум на відшкодування шкоди, посилаючись на те, що ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не є правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат".

Посилаючись на те, що ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" незаконно припинив їй виплату сум на відшкодування шкоди та, що документи про нарахування їй сум на відшкодування шкоди відповідач передав до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області лише в червні 2005 року, просила визнати ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат"; стягнути на її користь із ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 21 564 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди за період з 1 квітня 1995 року до 10 липня 2005 року, компенсацію за несвоєчасну виплату сум за період з 1 січня 1998 року до 10 липня 2005 року в розмірі 7 937 грн. 10 коп., а також 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Крім того, просила визнати незаконним наказ ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 12 вересня 2005 року № 2554 лс про зміну розміру відшкодування шкоди.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат". Визнано наказ ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 12 вересня 2005 року № 2554 лс незаконним та скасовано його. Стягнуто з ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ОСОБА_1. 29 501 грн. 64 коп. на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, за період з 1 квітня 1995 року до 10 липня 2005 року; 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь держави 313 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат"; що визначений розмір утраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає; що з вини відповідача позивачці не були виплачені суми на відшкодування шкоди, завданої втратою професійної працездатності, а тому відшкодуванню підлягає сума за період з 1 квітня 1995 року до 10 липня 2005 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 28 жовтня 1990 року з позивачкою, яка перебувала в трудових відносинах з орендним підприємством "Енергодарський домобудівлений комбінат", стався нещасний випадок, унаслідок якого вона отримала виробничу травму, у зв'язку із чим 3 січня 1991 року був складений акт за формою Н-1 і наказом від 10 січня 1991 року нещасний випадок було визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Відповідно до наказу від 29 вересня 1992 року № 769 орендне підприємство "Енергодарський домобудівлений комбінат" проводило виплату відшкодування шкоди.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 березня 1994 року № 203-р (203-94-р) Держкоматому було доручено створити на базі майна орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат" підприємство з будівництва житлових об'єктів. Відповідно до наказу ВП "Запорізька атомна електрична станція" від 14 березня 1994 року № 6 у складі ВП "Запорізька атомна електрична станція" на базі майна орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат" створено структурний підрозділ - Енергодарський домобудівлений комбінат.

Згідно з наказом ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 24 червня 1994 року № 900-к ОСОБА_1 призначено суму в розмірі 271 498 крб. у рахунок відшкодування шкоди. 1 квітня 1995 року відповідач припинив виплату зазначеної суми.

Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до додання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Згідно зі ст. 466 ЦК УКРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, у разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи. При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди. В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, зв'язані з ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до вищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи. Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступника або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї статті, або відповідно правонаступником юридичної особи чи організаціями, зазначеними в частині третій цієї статті, які провадять відшкодування за заподіяну шкоду.

Заперечуючи проти позову, ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зазначав, що не є правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат", оскільки відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/3308 від 22 липня 2005 року орендне підприємство "Енергодарський домобудівлений комбінат" станом на 2005 рік числиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що він не є правонаступником орендного підприємства "Енергодарський домобудівлений комбінат"; вищезазначених вимог закону до уваги не взяв і всупереч зазначеним правилам стягнув на користь позивачки заборгованість із щомісячних виплат за весь період, починаючи з 1 квітня 1995 року.

Крім того, не можна погодитися й з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У порушення зазначених вимог закону судом не встановлено: у чому полягала протиправність діяння відповідача, причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням і вини останнього.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2006 року й ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.